Щодо ситуації, яка склалася з поверненням фізичними особами - мешканцями Волинської області банківських кредитів

Депутат: 
Слабенко Сергій Іванович
Зміст звернення чи запитання: 
Рішення сесії: 
від 31.07.2014 №27/74 "Про запит депутата обласної ради Слабенка С. І. щодо ситуації, яка склалася з поверненням фізичними особами - мешканцями Волинської області банківських кредитів"
Реагування: 

ПРОКУРАТУРА ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Депутату Волинської обласної ради Слабеику С.І.

Шановний Сергію Івановичу !
Повідомляю, що у прокуратуру області надійшов Ваш депутатський запит з приводу ситуації, яка склалася з поверненням фізичними особами - мешканцями області банківських кредитів.
Для з'ясування питання, викладеного у запиті, щодо повноти здійснення управлінням Національного банку України у Волинській області банківського нагляду, необхідно провести перевірку.
Проведення органами прокуратури перевірок врегульовано ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що перевірки прокурором проводяться за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.
Вирішення вищезгаданого питання, згідно із ст. ст. 7, 22 Закону України "Про Національний банк України", віднесено до функцій Національного банку України, яким останнє попередньо не розглядалось.
Враховуючи наведене, Ваш депутатський запит скеровано за належністю до Національного банку України для вирішення в межах компетенції, інформування Вас та обласної ради у відповідності з вимогами Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

З повагою    
Перший заступник
прокурора області                             О. Корецький

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Голові Волинської обласної ради Вітер B.C.,
Слабенку С.І.,

На рішення обласної ради № 27/74 від 31.07.2014 року про розгляд депутатського запиту депутата обласної ради Слабенка С.І. про порушення судами загальної юрисдикції норм процесуального законодавства при розгляді спорів, що виникають з кредитних правовідносин, повідомляємо, що на звернення Слабенка СЛ., як учасника процесу, в березні-квітні місяці поточного року по зазначених категоріях судових справ, йому було надіслано відповідь по суті його звернень та про врахування його зауважень і пропозицій щодо проведення узагальнення практики застосування судами норм процесуального права при вирішенні цієї категорії справ.
Що стосується депутатського звернення Слабенка СЛ., то слід зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Вплив на суддів у будь-який спосіб, згідно ст. 126 Основного Закону, забороняється.
Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування.
Відповідно до ст. З Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство, відповідно до ст. 10 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі є складнощі, суд, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Так само суд може лише за заявою цих осіб викликати свідка (ст. 136 ЦПК України) чи призначити по справі експертизу (ст. 143 ЦПК України).
Суд оцінює докази, згідно ст. 212 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Факти прийняття судами як доказу розрахунків боргу, проведених банками, без належної їх перевірки, непризначення судами по справах економічних та інших експертиз, відсутність у справах оригіналів документів та їх копій, на що, як на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, звертається увага у депутатському запиті, можуть бути підставою для оскарження судового рішення у кожній конкретній справі у відповідних судових інстанціях.
Право на оскарження судового рішення відповідно до норм зазначених законів мають сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Отже, зазначені норми вказаних законодавчих актів гарантують кожній особі як право на судовий захист, так і право на оскарження судових рішень.
Якість і строки розгляду цивільних справ апеляційним судом перевіряються при розгляді кожної конкретної справи в апеляційному порядку, а практика розгляду окремих категорій справ, в тому числі і щодо дотримання норм процесуального права при розгляді цих справ узагальнюється і
аналізується відповідно до планів роботи апеляційного суду.

В.о. голови суду        О.М. Фідря
 УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Голові
Волинської обласної ради Вітру B.C. Київський майдан, 9 м. Луцьк 43027, Україна

На виконання рішення Волинської обласної ради від 31.07.2014 №27/74 «Про запит депутата обласної ради Слабенка С.І. щодо ситуації, яка склалася з поверненням фізичними особами - мешканцями Волинської області банківських кредитів» повідомляємо.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України (далі - Закон про Національний банк) є особливим центральним органом державного управління, який, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтями 6 та 7 Закону України про Національний банк визначено перелік функцій Національного банку України. До компетенції Національного банку України не належить вирішення спорів, які виникають при реалізації договірних відносин банків з клієнтами. Надання фізичним/юридичним особам роз'яснень законодавства України, надання правових висновків щодо тих чи інших документів та умов кредитування тими чи іншими банками, а також надання будь-яких рекомендацій виходить за межі повноважень Національного банку України.
Положеннями статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» регламентовано, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.
Основними принципами кредитування є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільовий характер використання. Від дотримання цих принципів залежить можливість банку надавати нові кредити, повертати кошти вкладникам та кредиторам, так як дані кошти є джерелом кредитних ресурсів банку.
Надання кредитів, їх повернення, як встановлено статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), здійснюються виключно на договірних умовах.
Договори про надання кредитів укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язань, визначених договором, настають правові наслідки, встановлені самим договором або законом, зокрема, статтею 611 ЦК України (зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо).
Спірні питання, що виникають внаслідок укладених договорів вирішуються сторонами, а у випадку недосягнення домовленості, спори розглядаються у судовому порядку.
Оскільки, Національний банк України є економічно самостійний орган та не відповідає за зобов'язаннями, які виникають між банком та позичальником, відповідно Національний банк України не регулює такі правовідносини.

Начальник управління    
Національного банку України        О.В.Бєлік
у Волинській області