Життєві сторінки Людмили Кирди

Фото: 

Сьогоднішня розмова - з нагоди золоторіччя Людмили Кирди, маневичанки, добре знаної не лише на теренах району, а й області, депутата Волинської обласної ради від ВО «Батьківщина» трьох скликань,  колишньої очільниці виконавчої влади району, активної громадської діячки.

 

- Людмило Федорівно, золотий ювілей, зазвичай, стає приводом для осмислення прожитих років, підбиття підсумків. А з чим він асоціюється у Вас?
- Це ще один етап мого життя. Насправді не відчуваю, що цей день народження  особливий і чимось різниться з іншими. Перегорнуто  ще одну  життєву сторінку.   
- Гортаючи літопис життя, які події Ви б відзначили як найяскравіші, найпам’ятніші?
- Звичайно, найбільш пам’ятними і яскравими подіями для мене є народження та виховання моїх двох синів – Артура і Арсена. А ще незабутньою на все життя є першовереснева сторінка, коли моя мама Ксенія Левківна дістала з шафи  новісіньку форму та разом з батьком Федором Адамовичем відвели у перший клас. Цікаве шкільне життя, успішне навчання. Незабутніми залишилися студентські роки. Особливі сторінки – робота в Маневицькій центральній районній бібліотеці, започаткування та розвиток власного бізнесу і, звичайно, депутатська діяльність. Бо в свій час обиралася депутатом Лишнівської сільської ради, Маневицької районної, та уже третє скликання підряд маневичани обирають депутатом Волинської обласної ради. Завжди представляю Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина».  У житті  мала хороших наставників, у яких набиралася життєвого  і професійного досвіду. Серед них – Надія Миколаївна Білан, Андрій Філімонович Сопронюк.
- Ви згадали про шкільні роки. Про що мріялося тоді?
- Дитинство,  як і в більшості моїх ровесників, було не надто райдужним та світлим, бо змалечку доводилося багато трудитися. Спершу допомагала  батькам у домашньому господарстві, а з шостого класу уже доїла корів на фермі. За будь-якої погоди – і в осінню сльоту, і в зимову холоднечу - доводилося разом з мамою вставати о третій годині ночі, щоб до сьомої впоратися і встигнути до школи. Тоді  мені здавалося, що ніколи не зігрію руки, а запах силосу, який ніби в’ївся у шкіру та волосся, завжди ходитиме за мною. 
Мене завжди  тягнуло до книг, гарної музики і пісні. Тому після закінчення на відмінно Лишнівської школи вступила до Луцького культурно-освітнього училища на бібліотечний факультет. Згодом продовжила навчання в Київському державному інституті культури ім. О.Корнійчука.  В моєму житті було різне – і бібліотечна робота, і бізнес, і п’ять місяців на посаді голови адміністрації.
-  Війна на сході країни. Знаю, що це нестерпно болить Вам. У важкому 2014 році Ви навіть свій черговий день народження зустрічали у поїздці на схід, везучи волонтерську допомогу нашим хлопцям… 
- Так склалося, що працювала на посаді голови Маневицької райдержадміністрації у дуже складний для держави час. Тому своїм обов’язком вважала підтримати наших хлопців на сході. Звісно, я усвідомлювала, що ці поїздки небезпечні. Але як мама двох синів добре розуміла хвилювання і тривоги солдатських матерів, які з любов’ю збирали своїм синам домашні харчі – не тільки, щоб хлопці смакували ними, а насамперед, щоб відчули родинне тепло і турботу.
- Ви – депутат обласної ради від ВО «Батьківщина», це велика довіра і велика відповідальність. З якими думками щоразу йдете до сесійної зали обласної ради?
- Щоб допомогти вирішити проблеми та питання жителів району. Мені приємно робити добрі справи для моїх земляків, які звертаються за соціальним захистом та матеріальною підтримкою, просять допомогти розв’язати проблеми. Уважно вивчаю кожне звернення, особливо якщо за ним стоїть доля людини, її здоров’я. Якщо вдається допомогти у вирішенні тих чи інших питань – чи то «вибити» кошти для інфраструктурних об’єктів району, чи підтримати матеріально  виборця, або ж просто підтримати і спрямувати – відчуваєш, що живеш недарма.
- Ви проголосували за рішення облради щодо того, аби не допустити скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Чому? 
– Так звана земельна реформа, що її активно обговорюють сьогодні, насправді є земельною аферою. Як на мене, не можна ухвалювати закон, який дозволить продаж угідь уже цього року. Бо він остаточно знищить дрібних сільгоспвиробників, селян-одноосібників. Після скасування мораторію на продаж сільськогосподарських угідь їм нічого іншого не залишиться, як збути за безцінь свої паї та піти в найми до нових панів або їхати за кордон шукати кращої долі. «Батьківщина» запропонувала провести всеукраїнський референдум, аби люди висловили свою думку: чи згодні вони продавати нашу землю. Однак  через судове рішення заблоковано вимогу провести всенародне опитування. Тому політична сила Юлії Тимошенко розпочала збір підписів проти продажу землі. Він триває в усіх областях України, зокрема й на Маневиччині.  
- Однак є чимало селян, які через похилий вік не здужають працювати на землі і готові продати свої паї. Чи зможуть реалізувати своє право власника розпоряджатися землею?
– Так, як тільки Верховна Рада ухвалить законопроект №5476, автор якого –  керівник фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко. У ньому йдеться про запровадження механізму викупу в громадян землі за справедливою ціною через державний банк чи агентство, як це роблять Канада, Ізраїль, Німеччина, Франція. Так має бути й в Україні – на землі мають працювати ті, хто її обробляє, дбає про збереження родючості.
- З чималим досвідом, а також із  силою і бажанням маєте, вочевидь, багато задумів та планів. Чи не поділитесь ними?
- Є така приказка «Хочеш насмішити Бога – поділися своїми планами»…Задумів багато, але про них - після їх здійснення.
- І наостанок. Про що мріється Людмилі Кирді?
- Про мир, про достойне життя українців.  
Розмовляла Олена БИЧКОВА.