«Є депутати, які тільки галасують, але все без толку», - Володимир Бондар. ПЕРШИЙ В ОБЛРАДІ

Фото: 

Лучанин Володимир Бондар уже два роки є заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України. Та разом з тим він керує «президентською» фракцією, яка у волинському «білому домі» опинилась у меншості. Про те, як вдається фракції БПП «Солідарність» працювати у таких умовах та чи вважають депутати себе опозиціонерами, Володимир Бондар розповів в інтерв’ю «Першому».

– Як ви оцінюєте роботу вашої фракції цього року? Чи все вдалось зробити?

– Ми не належимо до більшості в обласній раді, тому наша активність не завжди перетворюється в рішення ради. І це не тому, що у нас немає своєї позиції з ключових питань чи ми не можемо її сформувати. Це тому, що більшість перетягує ковдру на себе. Як їй це вдається, повинне оцінювати суспільство.

Але ми навчились по-іншому будувати нашу роботу. Тепер вона відбувається не стільки в залі, як поза нею. Хоча коли ми хочемо і повинні сказати свою думку у залі, ми це робимо. Це безперечно у тих питаннях, що стосуються бюджету, програм обласної ради, стратегії розвитку. У нашій фракції є досвідчені фахівці у певних сферах, тому ми активно висловлюємо свою позицію у питаннях аграрного сектору, будівництва.

Загалом же депутатська робота – це не тільки робота на сесії. І якщо депутат намагається вирішити питання лише у залі, це означає, що він не використовує усіх доступних йому методів. А це робота з керівниками фракцій, очільниками департаментів та управлінь Волинської облдержадміністрації. Ми зустрічаємось, доносимо свою думку і в цьому контексті у нас багато успіхів.

– Це тому члени фракції БПП «Солідарність» у порівнянні з іншими депутатами, дещо мовчазні у сесійному залі?

– Це означає, що депутати знають усі механізми роботи і успішно користуються ними. Я знаю фракції, які дуже голосні, але з їхнього галасу дуже мало толку. А якщо рішення й приймаються після крику, то з цього мало користі і для області, і для держави. Для мене це не показник ефективності, активності чи здатності впливати на ті чи інші процеси.

– Які ініціативи БПП «Солідарність» стали рішеннями обласної ради?

– Ми неодноразово говорили про те, що обласна рада повинна визначитись з пріоритетами. Неправильно, якщо і окремі депутати, і деякі депутатські фракції розтягують кошти державного бюджету на невеликі об’єкти у своїх округах. Бо таким чином ми втрачаємо стратегічні об’єкти.

Сьогодні обласна рада уже підійшла до розуміння пріоритетів. Звісно, це не лише наша заслуга, але ми про це говорили давно.

Я особисто відстоював те, що принаймні половина бюджету повинна йти на фінансування закладів обласної комунальної власності, тому що усі інші заклади мають якесь джерело фінансування, окрім обласного бюджету. А обласні заклади не мають і часто перебувають в дуже поганому стані.

Сьогодні я бачу, як депутати повертаються до цих питань обличчям. Зокрема це стосується медичних закладів, тієї ж інфекційної лікарні, на ремонт якої з обласного бюджету виділили 20 мільйонів гривень.

Це наша спільна відповідальність, як органу місцевого самоврядування. На все коштів не вистачить, безперечно. Тому потрібно йти на компроміси.

Обласна державна адміністрація будує свою роботу через програми. Натомість обласна рада пропонувала відкидати програми і фінансувати заходи вибірково. Але це неправильно, на мою думку, бо тоді ми опускаємось до фінансування «хотєлок» окремих депутатів чи груп депутатів. Сьогодні обласна рада підійшла до цього принципу. Відбуваються переформатування.

Окрім цього, і наша фракція, і деякі інші були за те, щоб рада ухвалювала рішення щодо комунальних підприємств. Хоча поки не вдалось до кінця відстояти думку, що не повинні колективи комунальних підприємств обирати керівників. Як на мене, це безвідповідальність, тому що колектив керується приватними інтересами працівників, а вони не думають про те, як буде розвиватись стратегічно підприємство. Працівник думає: «Що я отримаю від того, як керівником стане ця людина. Якщо ця людина може збільшити мені зарплату, то мені абсолютно начхати, як буде проходити ремонт основних засобів, як буде відбуватись забезпечення обладнанням».

На жаль, поки у цьому питанні у нас є багато популізму. Наприклад, коли ми призначаємо директора під впливом колективу, а через півроку чи рік звільняємо його, бо не впорався.Також ми дуже довго говорили про реформування Ковельської лікарні залізничників і сьогодні це питання, на жаль, ще актуальне. Поки лікарня нереформована – ми її просто фінансуємо з бюджету. Хоча зміни можна було запровадити ще два роки тому.

– Ви себе вважаєте опозицією в обласній раді?

– В різних питаннях по-різному. Ми належимо до меншості – це правда. В багатьох питаннях ми опонуємо керівництву обласної ради – це теж правда. Безперечно, ми хотіли б, щоб при прийнятті рішень у раді наша думка також враховувалась. На жаль, зараз цього немає. Тому швидше за все ми є опозицією.

– Цього року у фракції з’явився новий член. Валентин Кошельник прийшов з команди Ігоря Гузя, був помічником нардепа. Чи вдалось спрацюватись з ним?

– Я вважаю, що у нашій фракції у всіх депутатів добре з дисципліною, в тому числі у Валентина. В нас є рішення обов’язкові до голосування, за які віддають свої голоси усі члени фракції, і є рішення, з приводу яких депутати можуть самостійно визначатись. Ми чітко проводимо цю межу і усі депутати діють, відповідно до домовленостей. Я не можу виділити когось, хто вибивався б з цього порядку.

Усі наші депутати – самодостатні люди, заслужені у своїх галузях, тому проблем з цим не виникає.

– Володимир Гунчик після свого звільнення з посади голови ОДА жодного разу не був на сесії, хоча він залишився депутатом обласної ради. З чим це пов’язано?

– З Володимиром Петровичем ми часто зустрічаємось – і в Луцьку, і в Києві, де обоє працюємо. Це його вибір – бути чи не бути на сесії. Я скажу, як людина, яка теж працює у Києві. Це не завжди просто поєднувати, тому що є обов’язки, виконання яких відкласти не можна. В нього дуже відповідальна робота і я думаю, його відсутність саме з цим пов’язана.– Ви залишили посаду заступника голови бюджетної комісії. Чому так?

– Саме через зайнятість. Я розумію, що повноцінно виконувати обов’язки заступника я не можу, тому що маю дуже багато справ у Києві, від яких відірватись дуже важко. В області також є багато завдань, які потрібно вирішувати. Тому я не бачу нічого поганого в тому, щоб заступником голови комісії була інша людина, яка має більше часу і можливостей. Я залишаюсь членом бюджетної комісії і коли в мене буде можливість, я братиму участь у її засіданнях.

– Цьогоріч вже вдруге відбуваються бюджетні слухання, на які приходять керівники департаментів, комунальних закладів і озвучують свої потреби. А потім на основі цього депутати вносять зміни до проекту обласного бюджету. Як ставитесь до такого методу роботи?

– Залежить від того, як до цього підходити. Нерідко бувало так, що приходить на засідання комісії голова або інша людина, вповноважена це зробити, зачитує проект і депутати швидко голосують, не вносячи змін.

Якщо такий принцип голосування збережеться, то ніякі бюджетні слухання непотрібні. Вони просто не матимуть сенсу. Якщо ж депутати хочуть розібратись в особливостях бюджетного процесу за напрямками, підприємствами, то безперечно така процедура корисна. Вона формує думку депутатського корпусу.

Але поки я таких змін не помітив. Мені було дивно і прикро, коли на бюджетній комісії сиділи керівники напрямків, підприємств, які прийшли зі своїми проблемами, а їх ніхто не хотів слухати. Для чого тоді це робити? Можна просто рішення ухвалити десь у «Директорії» чи деінде.

– Чи згідні ви з тим, що у 2018 році бюджет області – це бюджет проїдання, а не розвитку?

– Я не можу сказати, що Україна досягла того рівня, що наші бюджети стали бюджетами розвитку. Як можна називати бюджетом розвитку бюджет, значна частина якого – це соціальні виплати, пенсії? Або коли значна частина видатків йде на підвищення обороноздатності. Але й назвати це проїданням також не можна. Це вимушені речі, які сьогодні необхідно робити.

Треба брати до уваги ситуацію, в якій знаходиться сьогодні суспільство. В нас відбуваються реформи у багатьох сферах. Ефективно чи ні – це оціночне судження, але цей процес потребує великих коштів. Чи це розвиток? Безперечно. Ми сьогодні розвиваємось у місцевому самоврядуванні і величезна кількість коштів спрямовується туди. Сьогодні бюджет органів місцевого самоврядування більший, ніж бюджет державний. Такого ніколи не було. Це теж безперечно розвиток.

В якихось питаннях ми досягаємо проривів, а в якихось, мабуть, могли б працювати краще. В будь-якому випадку люди матимуть можливість оцінити використання бюджету через вибори і Президента, і народних депутатів. Це найоб’єктивніша оцінка.

– Які плани у вас, як у голови фракції, і загалом у фракції на наступний рік?

– Ми будемо працювати на округах. У нас розподілена робота, будемо зустрічатись з людьми. Це наша безпосередня відповідальність, як депутатів. Також будемо відстоювати свою позицію в раді, незалежно від того, як нас позиціонують – як більшість чи меншість.

Текст: Віта Сахнік