Коли у селі починають вкладати дорогу, яка не бачила ремонту більш як півстоліття, то людина, яка цьому посприяла, одразу стає героєм для місцевих мешканців.

Депутат Волинської обласної ради Юрій Гупало у своєму окрузі на Любомльщині таки добився ремонту так званої «дороги у Європу» від Старовойтового до Адамчуків, за що місцеві жителі йому не надякуються.

А ще Юрій Гупало, займаючись міжнародними перевезеннями, добре знає, чому в Україну не йдуть інвестори, чому не долається корупція та тягнуться черги на Ягодинській митниці. Про усе це та багато іншого «Перший» поспілкувався з ним для рубрики «Депутати в темі».

- Як депутат Волинської обласної ради, на яких проблемах свого округу, а це частина Любомльського району, акцентуєте увагу?

- Пріоритетними і болючими питаннями в усій Україні і на Волині, і в моєму окрузі є ремонт доріг. Економіка країни якраз і починається з будівництва та ремонту доріг.

Сам я родом із села Гуща Любомльського району. Там із 60-х років не було ремонту дороги, а таких сіл на Волині не бракує… Ми наче задекларували, що йдемо у Європу, а дороги в прикордонних селах не бачили ремонту десятиліттями. А з них і треба починати!

Мені це частково вдається, адже цим питанням я займаюся уже півтора року – вийшов з такою ініціативою в обласну раду, в державну адміністрацію. На щастя, дорога сполученням Старовойтове – Адамчуки почала ремонтуватися.

Це було нелегко, бо голова обласної ради казав, що буде співфінансування 50 на 50. Громада підтримала ініціативу, сесія Рівненської сільської ради одноголосно підтримала рішення виділили з бюджету сільської ради 9 мільйонів гривень на ремонт дороги. До речі, Рівненська сільрада – одна з найбагатших на Волині, саме на її території знаходиться Волинська митниця. Вийшло так, що сільрада віддала половину свого бюджету на ремонт дороги, яка навіть не проходитиме через село Рівне, а з села Миловань до майбутнього переходу Адамчуки, а обласна рада із обіцяних 50 відсотків вартості дороги виділила аж 150 тисяч гривень, посилаючись на те, що коштів немає. Насправді вони були, ми на сесії обласної ради ділили 60 мільйонів гривень.

Для Ігоря Палиці пріоритетнішим був перинатальний центр, на добудову якого спрямували 40 мільйонів гривень. Я не сперечатимусь, він теж потрібний, але для чого обіцяти співфінансування, а насправді виділяти смішні суми?!

- Мешканці цих сіл, певно, і не сподівалися, що отримають нове дорожнє покриття.

- Взагалі, думаю, що ввійду в історію життя громади завдяки ремонту цієї дороги, до якої вже більше 50 років не доходили руки дорожників. Це перший крок до відкриття переходу Адамчуки-Збереже, це прямий шлях для європейських, польських туристів, зокрема, до озера Світязь.

Значну підтримку у справі ремонту дороги мені надав голова адміністрації Володимир Гунчик, хоч багато хто каже, що він не господар… Але мою ідею, ініціативу – відремонтувати так звану «дорогу до Європи», він озвучив, коли приїздив президент Петро Порошенко.

І на неї було виділено 20 мільйонів гривень від перевиконання бюджету митниці. До кінця року відремонтують 17 км до Забужжя, а до Адамчуків залишиться ще якихось кілометрів 15 в наступному році.

- Окрім доріг, що ще тривожить мешканців Вашого округу?

- Не оминаю увагою школи, садочки, амбулаторії. От, приміром, в моєму рідному селі Гуща є амбулаторія. Свого часу це була лікарня, в якій лікувалися мешканці довколишніх сіл. Мої односельчани звернулися до мене, щоб відновити амбулаторію, аби не їздити до Любомля за медичною допомогою.

Я одразу виділив своїх 70 тисяч гривень на ремонт амбулаторії, громада зібрала 15 тисяч, з обласного бюджету надійшло 200 тисяч гривень. В результаті – змінили покрівлю, зробили ремонт всередині, я завіз німецькі ортопедичні ліжка.

Потребує допомоги і будинок для утримання літніх людей, куди приїздять одинокі старенькі з усього Любомльського району… Завдяки народному депутату Дмитру Білоцерківцю, помічиком якого я є, було виділено 500 тисяч гривень з державного бюджету на гущанську школу, садочки в Полапах та Гущі.

- Ви вважаєте себе активним депутатом обласної ради?

- Яким би активним ти не був, у раді нашого скликання мало що можна добитися. Якщо взяти до уваги кількість запитів та звернень, то я, певно, входжу в десятку активних депутатів, сесії я не прогулюю… Але 90% депутатських запитів не реалізовуються, на жаль.

Волинський бюджет маленький, ми дотаційна область, коштів немає, а щоб вони були – над цим треба працювати, а це залежить від голів адміністрації, обласної ради…

- А як перетворити Волинь з дотаційної області у прибуткову?

- Найперше, треба провести децентралізацію, щоб усі податки залишалися на місці, а не йшли до державного бюджету. Повинен бути контроль над усіма надходженнями, бо сьогодні дуже багато коштів розбазарюється. 

Я спілкуюся із головами сільських рад, звичайними громадянами, які розповідають, що навіть у дитячих садочках розкрадаються державні кошти. Менше б крали…

Є бурштин - це надра, які належать народу, а у нас держава наклала таке «вето» на бурштин, що побороти його не так просто. Немає в обласній раді згуртованості, тому маємо таку ситуацію, як зараз, і питання щодо бурштину неможливо владнати.

Я голосував за створення комунального підприємства «Волиньприродоресурс», щоправда кандидатуру Василя Столяра на посаду директора я не підтримав, бо не вважаю, що він може бути чесним, справедливим і чи взагалі він є фахівцем у цій галузі. Бо якось так виходить, що у справі бурштину всі одразу стають фахівцями. Де гроші – там всі великі знавці!

Крім того, у мене багато питань до тих комунальних закладів, які є на балансі обласної ради, їх близько сотні.  Це потенційне джерело наповнення обласної казни. А в нас політичні партії орендують комунальне майно за копійки. Підходи треба міняти кардинально…

Держава фінансує політичні партії, у них є гроші і вони можуть платити оренду набагато більшу, аніж одну гривню на рік. Вважаю, що комунальні заклади наші є в 90 відсотках випадків збитковими. З них треба починати наводити лад.

- Як проходить процес об’єднання громад на Любомльщині?
- Мій округ – це частково Любомльський район. На сьогодні вже сформована Вишнівська об’єднана громада. 29 жовтня йде на вибори Рівненська ОТГ у складі Рівненської, Забузької, Гущанської, Столинсько-Смолярської і Полапівської сільських рад.

Це має бути потужна громада. Рівненська сільська рада з бюджетом у 20 мільйонів гривень давно допомагає з освітленням, школами сусіднім сільрадам, бюджети яких коливаються в межах 300-500 тисяч гривень.  

Знаю, що Любомльська об’єднана громада теж йде на вибори, це вже не мій округ. Головнянська громада теж створена і чекає виборів. Єдине село, яке залишилося поза об’єднанням, це Згорани. Його мешканці досі не можуть визначитися, з ким хочуть об’єднатися. Я звичайно агітував їх до Рівненської громади, але географічне розміщення виходить не зовсім добре.

Фактично, процес децентралізація повністю запущений в Любомлському районі і йде до завершення.

- А чи ті, хто проти об’єднання, не чинять тиску на сільських голів, як це відбувається в інших районах?

- Дискусії і тиск були у Згоранах, Полапах, але, не зважаючи на них, проблема вирішилася позитивно для громад. Дуже хотіли, щоб Полапівська сільська рада ввійшла до Любомльської громади, але люди захотіли до Рівненської.

- Поговорімо про Програму транскордонного співробітництва, яка існує між Україною та Польщею. Як вважаєте, вона ефективна?

- Можу одразу сказати, що вона неефективна. Я – заступник голови комісії зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій. Відверто, інвестиції до нас не заходять. Що там казати – у нас несприятливий клімат, інвестор не хоче йти до нас. По-перше, немає умов, по-друге, корупція на шаленому рівні.

Я спілкуюся з людьми, наприклад, з потенційними інвесторами з Німеччини і вони постійно у мене запитують, чи щось змінилося у кращий бік. Вони дивляться телебачення, бачать, що корупція у нас процвітає, тому зрозуміло, що вони не хочуть вкладати гроші, аби уникнути проблем.

З власного досвіду скажу, що ставши депутатом обласної ради, я відчув ще більший тиск від податкових органів, аніж коли був звичайним бізнесменом.

Податкова не підтримує малий та середній бізнес, фаткично, вона його нищить. На жаль, з часів Януковича не змінилося нічого. Приходять з перевірками, тиснуть, потім домовляються, корупція процвітає… Це стосується України загалом. Але якби був сприятливий інвестиційний клімат, то найкращим інвестором все-таки, на мою думку, є українець.

Нещодавно прочитав, що українці тримають вдома 100 мільярдів доларів. Дай нормальний клімат, умови - і були б створені нові робочі місця…

Ще один камінь спотикання – олігархат. Якби були стовренні жорсткі правила гри, то і олігархи справно сплачували б податки. А великі підприємства, які процвітають, а через рік раптово банкрутують!? Хіба це не спосіб відмивання грошей? Навіть наші обленерго, Волиньгаз… Вони свідомо показують мінус у роботі і це підтримується чиновниками, починаючи від ДФС.

- У своїй передвиборчій програмі Ви наголошували, що знаєте, як подолати корупцію. То як її позбавитись?

- У нинішній ситуації побороти корупцію неможливо, якби я не хотів. Революція Гідності якраз і почалася, щоб побороти корупцію, але ми бачимо, що українці опустили руки і «недожали»…

От візьмімо Луцьк. Під час революції активісти пройшлися по судах, прокуратурі, міліції, адміністрації, а от податкову чомусь не чіпали. Це найбільш корупований орган, але його оминули.

Я знаю, чому. Бо активісти отримали хабар у той час, коли гинула Небесна Сотня. Не був свідком цього, але розмови про це ведуться. Нинішні депутати Верховної Ради, обласної, міської викрикували, заявляли, йшли наводити лад на митниці. А тепер що? На митниці корупції не стало? Всі домовилися і притихли.

- До речі, стосовно митниці. Як, на вашу думку, можна побороти черги на митниці?

- Раніше всі казали, що чергу створюють транспортні засоби з іноземною реєстрацією. Насправді, це не так.

Чергу створюють ті, хто перевозить контрабанду. Як тільки на митниці є «добро» на перевезення, одразу з'являються черги. Нема одобрення – нема черг. Вони штучно створені стовідсотково.

- Чому Волинській митниці так не щастить на керівників – їх так часто змінюють. Останнього взагалі піймали на хабарництві…

- Жоден начальник митниці не захоче працювати за 20 тисяч гривень. З чуток знаю, що ці гроші можна отримати на хабарях і явно не за місяць…

Очолити митницю повинна якась молода амбітна людина, загартована Революцією Гідності…

А поки нам присилають невідомих людей – переважно чиновників зі старої системи. Порядку в нас і не буде, поки начальника не призначать на чесних конкурсних засадах, дадуть йому достойну заробітну плату. Головне – щоб його не зламала система, а він почав потихеньку ламати її.

- Ви балотувалися до обласної ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Скажіть, а Ви дійнсо у всьому розділяєте позиції нашого Президента?

- Я йшов на вибори як позапартійний, але виборче законодавство таке, що треба було йти від якоїсь партії. Я обрав БПП, бо колись був головою партії «Удар» у Волинській області, а вона, як відомо, злилася із «Солідарністю».

Я голосував за кандидатуру Порошенка під час президентських виборів, був впевнений і вірив у його добрі наміри – боротися з корупцією, системою…

Навести лад на фірмі часом буває важко, то що говорити про цілу державу. Порошенку дуже непросто домовлятися з різними політичними силами, щоб рухати країну вперед та розвивати її у час війни. Не заздрю йому. Але вважаю, що треба бути більш рішучим. Так, на міжнародній арені він потужна особистість, але тут, на місці, президентська рука мала б бути жорсткішою.

Судову реформу, яку ніяк не можуть провести, треба було завершити вже давно. Корупція… Ну не вірю, що президент не знає про хабарництво на митниці, податковій. Десь часом когось показово затримують, але не більше.

- А як Ви ставитесь до обіянки Порошенка завершити АТО за лічені години? І що взагалі думаєте про війну на сході країни?

- Це війна олігархів… Моє бачення таке: Путін з Поршенком не домовилися, не зійшлися у певних моментах і між ними став ще й Янукович. У цьому трикутнику досі немає порозуміння. А оці геополітичні ігри Путіна схожі на обіцянку Януковичу повернутися в Україну і бути царем хоча б на Донбасі.

А в реальному житті від цього гинуть люди, страждає і російський народ, і ми. Рано чи пізно це завершиться.

А стосовно обіцянки Порошенка завершити АТО за кілька годин чи днів, то, думаю, коли він це говорив, був упевнений, що зможе домовитися з Путіним.

Порошенко – дипломат і такі серйозні речі вирішуються лише на дипломатичному рівні. Весь світ зацікавлений пошвидше вирішити цю проблему.

- Знаємо, що Ви є засновником і капітаном волейбольної команди «Олюртранс». Розкажіть трохи про неї.

На фото: нагороди волейбольного клубу «Олюртранс»

- Зі шкільних років я займаюся спортом. Різним. Але найбільше я любив волейбол, брав участь у районних замаганнях.

В університеті був капітаном команди. У 2000 році я створив своє підприємство і у мене одразу виникла думка, що мої працівники повинні мати можливість займатися спортом. Ми орендували спортзал, басейн і двічі на тиждень ходили займатися і в тому числі грали у волейбол.

І так вийшло, що через трохи часу у нас сформувалася команда. Ми їздили спочатку грати у моє рідне село, потім брали участь у змаганнях, нас запрошували поляки. Познайомилися з командами з Володимира-Волинського, Нововолинська…

Хотілося вийти на більш серйозний рівень і  у 2008 році я створив волейбольний клуб «Олюртранс», у команду запросив майстрів спорту, кандидатів в майстри спорту. Грали ми в Першій лізі України, згодом у Вищій аматорській лізі. У минулому році ми вже брали участь у змаганнях Вищої професійної ліги з волейболу.

Фінансую команду я разом із моїм другом, власником нічного клубу «Версаль», Олександром Мельником. Він також спортсмен, любить волейбол, ми разом граємо. Нещодавно їздили з ним на Чемпіонат світу з пляжного волейболу у Новій Зеландії, представляли Україну і зайняли третє місце. А тренер «Олюртрансу» став чемпіоном світу, зайнявши перше місце.

- В силу своєї зайнятості Ви, як капінат команди, не пропускаєте тренувань?

- Захищати честь Волині – це круто. І я готовий об камінь розбитися, аби лише наша команда займала призові місця.

Зараз ми тренуємося двічі на тиждень, хоча треба, мабуть, частіше. Я не пропускаю занять.

«Олюртранс» вже заявилася у Вищій професійні лізі і, сподіваюся, що будемо грати. Ми можемо ввійти в історію і будемо мати що розповідати онукам.

Спілкувалась Ірина Костюк