В єдності наша сила

Фото: 

Більше двох десятків літ пройшло з часу виведення військ з Республіки Афганістан, однак і до сьогодні воїни-інтернаціоналісти - на війні чи то з окупантами, чи то за свої права та можливість гідного життя. Війна показали їм справжню ціну життя, дружби та відчуття нескореності. Після страшних подій 28-річної давнини афганці об’єдналися задля допомоги один одному та країні, вони були одними з тих, хто під час Майдану охороняв громадський порядок, а з настанням нової війни, вже з окупантами на сході, знову пішли в бій.

Голова Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович розповідає, що волинська сім’я афганців - це більше 2 тисяч членів громадської організації, яку формує розгалужена мережа спілок в районах.

БУЛИ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ В АФГАНІСТАНІ – ОДНА СІМ’Я І НА ВОЛИНІ

«Завдяки нашій спільній роботі з районними організаціями, керівництвом області та міста Луцька, - нам вдалося добитися пільг для сімей загиблих воїнів. Так, лучани звільнені від сплати комунальних послуг на 100%. Щодо ситуації в районах області, то там сім’ї загиблих афганців отримують щомісячну фінансову допомогу. Я розумію, що це мізерна допомога для людей, які віддали найдорожче - життя своїх синів, чоловіків. Втім, це - турбота, яку вони потребують й визнання місцевою владою їхнього подвигу», - розповідає Павлович.

Окрім цього, незважаючи на складну економічну ситуацію в державі, ось уже впродовж десяти років обласна організація УСВА добивається бюджетного фінансування на статутну діяльність. Афганці говорять, що це допомагає вижити у цей нелегкий час, адже є сім’ї, які опиняються в скрутному матеріальному становищі. Відповідно, торік волинська спілка надала благодійну допомогу людям, які першочергово її потребували, в сумі 31 тисяча 900 гривень. Серед результатів у 2016-му, говорить Григорій Павлович, - ремонт кімнати пам’яті в приміщенні обласної спілки. На це виділили гроші благодійники. На майбутнє афганці націлилися в їхньому музеї, поряд з виставкою про афганську війну, розширити й експозицією про війну на сході України, адже для багатьох це - друга війна в їхньому житті.

МИ ПОСТІЙНО СТУКАЄМО У ДВЕРІ, АБИ НАМ ВІДКРИЛИ

«Війна, через яку пройшло наше покоління, залишила значний слід на нашому здоров’ї. Щороку нас меншає, торік пішли з життя 30 воїнів-афганців. Зараз кожен другий потребує кваліфікованої допомоги лікарів, психологів. Тому однією із найважливіших наших справ є будівництво нашої бази відпочинку на озері Світязь, яка слугуватиме реабілітаційним центром. Цей процес ми розпочали ще з 2006 року. Так, у червні 2012 року приступили до будівництва і до грудня на нашій території на Гряді збудували два корпуси, дякуючи нинішньому голові Волинської обласної ради Ігорю Палиці. Також у 2013 році він виділив ще 300 тисяч гривень, які успішно освоїли на будівництво. Підтримку ми отримали й в 2015 році, коли Ігор Палиця виділив 932 тисячі гривень. Я розумію, що правління спілки взяло на себе дуже відповідальне рішення: під час економічної кризи в державі будувати свій реабілітаційний центр. Але це потрібно для волинських воїнів-інтернаціоналістів, тому цю справу не покидатимемо й врешті решт – доведемо до логічного завершення», - вважає голова волинської спілки Григорій Павлович.

Однак на цьому шляху, розповідає афганець, виникають як об’єктивні, так і суб’єктивні перепони.

«Упродовж останніх трьох літ нам не вдалося підключити світло до бази. Зокрема це були незалежні від нас причини. Ви не повірите, коли вже практично все було готово: проклали кабель, виготовили техдокументацію й залишилося лише включити рубильник, інспекція, раптом, сказала, що в нас лічильник не тієї марки.

Відтак, нас зобов’язали його замінити. А це тягне за собою знову чималу роботу та фінансові затрати. Адже потрібно перероблювати проект для нового лічильника, купити його та здійснити переобладнання. Сьогодні це дуже складна робота без інвесторів і допомоги влади. Але, як кажуть в народі, хто не стукає, тому не відкривають, а ми стукаємо в «двері», аби нам відкрили. Ми дякуємо всім людям, які йдуть нам назустріч»,- наголосив Павлович.

Одним із найболючіших питань, вважають афганці, є відсутність будівництва житла. Голова волинської спілки зауважує, що за останні чотири роки у Луцьку ніхто не отримав жодної квартири, хоча потребує житла 173 ветерани-афганці.

«У 2012 році планували закрити чергу інвалідів 2-3 групи, адже в державному бюджеті тоді задекларували виділити 50 мільйонів гривень для придбання квартир. На жаль, цього не сталось, і ветерани вкотре залишились без житла. Сьогодні в Луцьку є землі, які підпорядковані Міністерству оборони, на яких знаходяться закинуті колишні військові містечка. З цього приводу тривають дискусії, аби їх передати під цивільну забудову. У владних кабінетах говорять про те, аби віддати під будівництво 10 гектарів землі в обмін на 300 квартир, частину з яких отримають офіцери запасу, афганці, ветерани АТО. Це наша надія на забезпечення житлом тих, то стоїть на квартирному обліку ще з 1986 року», - розповідає про ситуацію з житлом Григорій Павлович.

ОДНА ДОЛЯ – ДВІ ВІЙНИ

На початках революції «Гідності», коли вона лише набирала обертів та масовості протестів, спілка афганців була однією з перших організацій, яка виходила на акції протесту, віче, аби контролювати ситуацію на Волині та не допустити до масових заворушень й безладів на вулиці.

«Афганську війну історики та політики називають окупацією. Але що захопили ми – солдати!? Найцінніше, що нам дав Афганістан – міцну дружбу та бойовий досвід, загострене відчуття любові до Батьківщини. Ми доводимо конкретними справами, що українцями повернулися з Афганістану й досі продовжуємо боротьбу та волонтерську діяльність. Ми стояли на Майдані, а зараз боремося з російськими окупантами. Так випало на нашу долю, що доводиться пережити дві війни.

Пригадую, як за першим дзвінком наші ветерани зібрались в організації та вийшли в місто спільно з міліцією та іншими громадськими формуваннями для охорони порядку та безпеки громадян у 2014-му році. Чергування вели й вночі. На той час ми володіли ситуацією та прораховували всі необхідні варіанти для захисту міста, адже траплялися вкрай складні ситуації. Для прикладу, був випадок, коли стріляли по нашому побратиму два рази впритул з травматичного пістолета. Тоді одна куля попала у телефон, друга - в ключі. Дякувати Богу, трагедії не сталося, а то що мені було б казати його дружині й донечці, якій на той час було З рочки?! Так, близько двох місяців ми патрулювати місто, допоки не вийшли бійці Національної гвардії», - говорить Григорій Павлович.

Коли ж після Майдану розпочалося АТО, яке переросло в невизнану війну, афганці й тут не стояли осторонь.

«На прохання тодішнього губернатора Григорія Пустовітаобласною спілкою був відкритий благодійний рахунок, через який відбувалось надходження благодійних коштів та придбання всього нагального для військових. Впродовж 2014-2015 років через цей рахунок пройшло близько двох мільйонів двісті п’ятдесяти тисяч гривень. Ми були одними з перших, хто закуповував бронежилети для 51 ОМБ, тербатальйону «Волинь», роти «Світязь» та інших українських воїнів. Коли почалась мобілізація, завод «ТЕМП 3000» відпускав маленькими партіями бронежилета по всіх областях, а завдяки укладеному з нами договору, цей завод ніколи не відмовляв Волині і, практично, завдяки нам, знялась напруга в області щодо бронежилетів. З того часу обласна спілка ветеранів Афганістану стала базовим центром для створення волонтерської групи «Захисти Волинь - збережи Україну», яка працює з березня 2014 року й донині.

І ми горді з того, що ось вже 2,5 роки наша обласна організація доставляє гуманітарні вантажі на передову», - веде розмову афганець.

Воїн-інтернаціоналіст наголошує, що вони довели справами свою любов і відданість Україні.

Зауважимо, що більше 140 волинських ветеранів-афганців стали учасниками АТО. Також ще 25 чоловік сьогодні проходять службу в зоні АТО за контрактом.

ПІСЛЯМОВА

«Ми та наші діти живемо в державі, якій потрібно нагадувати про необхідність допомоги ветеранам війни та іншим соціально незахищеним категоріям. Тому наша організація бере активну участь у відстоюванні законних прав під час пікетувань Верховної Ради, мітингів, маршів миру та інших акціях, що відбулися впродовж останніх років. Ми впевнені, що в єдності наша сила», - наголошує голова Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович.