У політиці нема понять жінка - чоловік. Є політик і депутат, який має виконувати волю громади

Фото: 

Наша землячка Людмила Кирда вже третє скликання є депутатом Волинської обласної ради, до якої незмінно обирається від ВО «Батьківщина».Обраниця громади погодилася відповісти на запитання нашого кореспондента.

– Людмило Федорівно, що спонукає Вас до активної публічної діяльності? Політика для Вас – це доля, випадковість, мрія чи щось інше?

– Скільки пам’ятаю себе, завжди була небайдужою до громадських справ, напрямків та перспектив розвитку суспільства. Небайдужість і відвертість – це якраз ті риси характеру, які сформували активну позицію. Тому політика стала невід’ємною частиною мого життя. Хоча про депутатську кар’єру ніколи не мріяла, доля склалася так, що була обранцем спершу сільської, потім районної рад, а з 2006-го є депутатом головного представницького органу влади краю, де представляю партію «Батьківщина». Я тримаюся однієї політичної позиції, не змінювала її ніколи, якими б не були нові віяння у владній верхівці держави.

– Як член постійної комісії з питань бюджету та фінансів облради які напрямки розвитку економіки вважаєте перспективними для Волині?

– Наш край багатий на корисні копалини. Маємо поклади міді, запаси торфу і кам’яного вугілля, родовища природного газу. Однак останнім часом про Волинь все частіше говорять як про регіон нелегального видобутку бурштину.  На цьому «чорному промислі» збагачуються тіньові структури, бо парламент ніяк не може ухвалити «Закон про бурштин». Тому жителі Маневицького, Любешівського, Камінь-Каширського районів нашої області та сусідніх Рівненщини не мають можливості добувати його легально, а відтак й наповнювати податками місцеві скарбнички. Щоб не допустити протистоянь незаконних копачів, а також зберегти лісові масиви від знищення, бурштиноносну територію охороняють загони Національної гвардії. На їхнє утримання територіальні громади витрачають ті кошти, які можна було б спрямувати на розв’язання місцевих проблем, – ремонт доріг, утримання закладів освіти та медицини, вуличне освітлення тощо. Чимшвидше держава врегулює на законодавчому рівні бурштиновий промисел, тим більшими будуть перспективи розвитку краю.

Але видобуток корисних копалин – далеко не єдина напрямок економіки Волині. Наш край є традиційно аграрним. Побувавши на заробітках у сусідній Польщі, інших країнах Європи, багато селян беруться за вирощування нових видів сільськогосподарської продукції. Зокрема перспективним у наших умовах є ягідництво. Не забуваймо і про головне багатство краю – ліси. Замість того, щоб торгувати кругляком, слід налагодити глибоку переробку деревини, виготовлення меблів. Близькістю до кордону, чистою екологією, чарівною природою, що багата на озера, мінеральні води та грязі, зумовлені перспективи розвитку туристичної та санаторно-курортної галузей. Тож цілком очевидно, що є чимало шансів для піднесення економіки краю, однак тут важлива підтримка держави – заохочення бізнесових структур кредитами та державними програмами, пільговим оподаткуванням. Це важливо насамперед для того, аби зупинити відтік наших трудових ресурсів за кордон. Адже робочі руки – найцінніший капітал. Без нього не зможе розвиватися будь-яка галузь, яким би багатим на корисні копалини не був регіон. 

– Підсумуйте, будь ласка, свою роботу задля громади області. Що вважаєте своїми досягненнями, що з наміченого вдалося виконати, а які проблеми поки що не розв’язані?

– Відчуваю неабияке задоволення, коли за мого сприяння робляться добрі справи для моїх земляків. Нині це передовсім соціальний захист та матеріальна підтримка учасників антитерористичної операції, проблеми використання природних надр та інші, що створюють напругу серед місцевих жителів. Частина Маневицького району має статус чорнобильської зони. До мененадходить багато звернень, що стосуються реалізації гарантованих державою пільг – оздоровлення місцевих жителів, забезпечення ліками, харчування школярів. Уважно вивчаю кожне з них, особливо якщо за ним стоїть доля людини, її здоров’я, допомагаю чим тільки можу. Один із головних інструментів роботи у сесійній залі – депутатські запити і звернення. Останні з них стосувалися виплат заробітної плати педагогічним працівникам закладів професійно-технічної освіти, що перебувають в обласній комунальній власності, належного фінансування Колківської районної лікарні, реалізацію права дітей на дошкільне виховання, а також забезпечення школярів населених пунктів, що мають статус чорнобильської зони, безкоштовним гарячим харчуванням.

– Які, на Вашу думку, найбільш больові точки місцевого самоврядування?

– Уже минуло чотири роки, як «Закон про добровільне об’єднання територіальних громад» дав старт реформі місцевого самоврядування. На Волині, як і по всій Україні відбуваються перші вибори ОТГ. Ні в кого не викликає сумніву, що владні повноваження з центру потрібно віддавати на місця. Однак неодмінна умова того, щоб реформа успішно завершилася, – одночасна передача в розпорядження місцевих громад також і фінансового ресурсу. Адже нині наповнення місцевих скарбничок досить мізерне. Це плата за землю, оренду майна, що перебуває у комунальній власності. Тому люди, створюючи нові громади, сподіваються отримати «з центру» значні кошти, спрямовувати їх на розв’язання тих проблем, які вважають вважливими для своїх територій. Представницькі органи влади мають стати справжніми господарями у своїх селах. Тільки за умови потужної державної підтримки фермерів, власників одноосібних селянських господарств будуть наповнюватися місцеві бюджети, а громади зможуть утримувати медичні заклади, школи, дитсадки та центри дозвілля для молоді, ремонтувати дороги й освітлювати вулиці. Тому нині, як ніколи, на часі реальна децентралізація, що дасть можливість громадам заробляти кошти, накопичувати і витрачати їх для нагальних потреб, а не чекати, коли високопоставлені урядники вділять їм мізерну крихту бюджетного пирога. Лише в такий спосіб можна зберегти поселенську мережу в сільській місцевості, забезпечити жителям найвіддаленіших населених пунктів доступ до всіх необхідних соціальних послуг, не дозволити нашим селам вимирати.