Щоб можна було сміливо дивитись людям в очі

Фото: 

Депутат Волинської обласної ради Сергій Котюк - людина відома не тільки в своєму окрузі, де довіру своїх виборців підтвердив своїми діями, а й далеко за межами…

Мій співрозмовник – людина зайнята, тому доводилося декілька разів відкладати інтерв’ю. Та й під час розмови у громадській приймальні депутата сюди постійно заходили люди зі своїми наболілими проблемами.

- Сергію Сергійовичу, давайте, насамперед, поговоримо про таке: чому Ви пішли в політику? Ви - успішний підприємець. Чому вирішили балотуватися у депутати обласної ради? Навіщо це Вам, коли маєте власний бізнес? Чи політика служить прикриттям для цього бізнесу?

- Сьогодні вже пізно про це говорити, адже пройшло кілька років, відколи я отримав високу довіру представляти інтереси виборців на обласному рівні. Детально вивчивши ситуацію та заглибившись у вирішення першочергових проблем, якими стурбовані мешканці нашого району, я зрозумів, що одного мого бажання та прагнення допомогти змінити щось є замало. Адже на вирішення тих чи інших питань впливає занадто багато факторів, в тому числі і людські, які, на жаль, не підвладні та не підконтрольні депутату обласної ради. Розуміючи це, я задаю теж собі запитання: «Навіщо мені це все було потрібно? Чому я пішов в політику?» Можу відверто сказати, що мав єдину мету: бути корисним людям і свої знання та досвід вкласти в розвиток краю, де народився і проживаю.

Перш за все, обов’язком депутата є представлення інтересів громади. Як підприємець я досягнув певного результату. Тому я часто бачив, як можна зробити більше, що робиться не так, що багато проблем можна набагато швидше і простіше вирішити. У мене було своє бачення та прагнення допомогти у вирішенні тих чи інших проблем. Напевне, тому я пішов на вибори.

Завдяки спільним діям, разом з виборцями та однодумцями втілено в життя багато ініціатив та проектів. А мета у нас одна – зробити так, щоб район став комфортним для життя простих людей.

Що стосується питання, чи політика служить прикриттям для бізнесу, то скажу, що, будучи депутатом, я не бачу нічого спільного між політикою та власним бізнесом, ніколи не мав на меті поєднувати одне з одним і не бачу, яким чином політика може захищати бізнес, скоріше навпаки – стаєш більш вразливим.

- Багато говорять про Вас як мецената, який просто, щиро, від душі допомагає словом, ділом, коштами не тільки на своєму виборчому окрузі, а й у Рожищі та далеко за межами району…

- Розумієте, коли приходиш, до прикладу, у будь-яку школу і бачиш радісні очі діток, у яких все життя попереду і яке світиться яскравими барвами, ти сам радієш життю.

Але у нас в районі є заклади, проблеми яких не вирішуються роками, є сім’ї, в яких дітям та й дорослим потрібна підтримка моральна, в першу чергу, і часто матеріальна. Але в основному людям потрібна співучасть когось, щоб їх вислухали і підтримали. Кожна людина звертається зі своїми проблемами, вирішення яких є можливим, але інші політики та чиновники їх ігнорують, тому особливий біль відчуваю під час спілкування з людьми, які потребують допомоги на лікування.

На жаль, у нас зараз настав час, коли одні «жирують», не знаючи, куди подіти гроші, влаштовують дороговартісні гучні посиденьки на весіллях, іменинах, у відпустках, викладаючи всі подробиці шикування у соціальних мережах. А більшість людей в цей час дуже бідує. Люди не можуть допомогти собі, своїм близьким у скрутну хвилину. Я завжди говорив і говоритиму: маєш найменшу можливість – допоможи стражденному, і тобі зарахується! Зрозуміло, не всім і не завжди в належній мірі надається допомога. Але все, що від мене залежить – роблю. Прикладів не наводитиму, хай люди розкажуть, але їх, повірте, достатньо. З кожного фонду депутатських коштів 100 відсотків йде саме на допомогу важко хворим.

- Сергію Сергійовичу, Ваша громадянська позиція відзначається особливим ставленням до духовного розвитку людини, до церкви…

- Без віри – нема людини. Це переконання мені дали мама з татом, яким я вдячний за виховання.

Кожен повинен побудувати храм у своїй душі. Хто спроможний – хай зведе капличку у рідному місті, селищі, селі.

Людина, яка щиро вірить у Бога, не може зробити зла іншій людині. А це зараз головне в нашому житті.

Без відродження духовності нам не відродити країну.

- Як сім’я ставиться до Вашої зайнятості? Який чоловік і батько Сергій Котюк? Чи вміє він казати своїм жінкам «ні»?

- Так. І дружина, і старша донька знають, що я можу сказати: на даний момент - ні. Але ніколи за 22 роки я не підвищив на доньку свій голос. З дружиною, можливо, таке і траплялось, як і у будь-якій звичайній родині…(посміхається).

Моя старша донька у віці 13-14 років вже приймала власні рішення. Ми з дружиною або погоджувалися, або не погоджувалися. Але, якщо відверто, є багато речей, які я їй особисто дозволяю. Приходить до мене, каже про те чи інше, я щось коментую, іноді невдоволено, але все одно дозволяю. Я розумію: якщо полегшувати їй шлях, існує певний ризик, коли просто, не доклавши жодних власних зусиль, вона може звикнути до «я вже все маю». Я на цьому постійно зауважую і від цього застерігаю її.

- В Україні багато говорять про майбутні вибори. Які Ваші плани?

- На разі я не хочу та й не можу думати про майбутні вибори, моя мета – гідно завершити цю каденцію для того, щоб можна було сміливо дивитись людям в очі.

- І на завершення – якими будуть Ваші побажання мешканцям краю?

- Зичу всім нашим краянам миру, добра, злагоди і достатку. Бажаю знайти своє покликання, знайти себе, відчути свою потрібність іншим. У цьому - сенс життя.

Бажаю займатися улюбленою справою, бачити здоровими рідних, дітей, читати щастя в очах коханих – це ж радість! Нехай ця радість тільки примножується. Головне для нас усіх – плекати в собі трепетне бажання до життя, повагу до місця, де працюєш, до людей, які поряд.

Віра Гордіюк