«Що може депутат? Хіба обв’язати голову білим шарфом», – Віталій Заремба про земельну реформу

Фото: 

Закінчення 2019 року для Волинської обласної ради принесло чимало змін та несподіванок. На останній сесії група депутатів оголосила про вихід із фракції «Солідарності» та створення нової депутатської групи.

Відбулися зміни й у роботі комісії з питань сільського господарства, продовольства і земельних відносин: голова комісії написав заяву про складання повноважень.

Обидві події пов’язані із депутатом Віталієм Зарембою, обранцем від Луцького району. Про те, чому наважився на такі зміни наприкінці року – у розмові із «Першим».

Збирати до купи двох людей – не робота

– Це було ваше рішення – відмовитися від керівництва аграрною комісією в обласній раді?

– Так, винятково моє. Ніхто не підштовхував, не натякав. Думаю, багато хто до кінця і не зрозумів, чому я прийняв таке рішення.

Усе життя я працював і бачив конкретний результат своєї роботи. А на цій посаді я втомився відчувати свою нікчемність. Організувати комісію із двох депутатів… загалом, в комісії нас троє, але один із депутатів працює далеко від Луцька і не може регулярно брати участь в роботі комісії (до комісії з питань сільського господарства, продовольства і земельних відносин окрім Віталія Заремби входить Валентин Чернецький і В’ячеслав Богдан, – авт.). Тому у нас ніяк не виходило справляти серйозний вплив на ряд речей у раді, які повинні були б відображати розвиток агропромислового комплексу та розв’язання проблем.

Я навіть почав чути негативні відгуки серед колег: комісія неактивна, не народжує ніяких скандалів, немає «гаряченького»…

Під час засідання аграрної комісії. На фото: депутати Валентин Чернецький, Віталій Заремба, директор Департаменту агропромислового розвитку ОДА Юрій Горбенко, помічник депутата Михайла Імберовського Віктор Смолярчук

– Навряд чи на Волині найбільше проблем – із агропромисловим сектором.

– Звісно. Агропромисловий комплекс з року в рік розвивається, переробна промисловість – у «фарваторі».

Щоправда, із земельними відносинами склалася дивна ситуація. Держгеокадастр виявився таким «монстром», якому ніхто не може дати раду, навіть уряд. Від самого початку вони зайняли таку позицію, що ніяк не відгукувалися на запрошення депутатської комісії, не приходили до обласної ради. Я жодного разу на жодній сесії не бачив представників Держгеокадастру. Це серйозна проблема. І чи може з нею справитись депутатська комісія із трьох людей?

– До речі, чому в аграрній Волині лише три депутати виявили бажання працювати в аграрній комісії? Мабуть, мав би бути більший інтерес до цієї галузі.

– Комісії формуються винятково за побажаннями депутатів. На початках було ще кілька бажаючих, але вони планували увійти до комісії з умовою, щоб її очолити. А оскільки мою кандидатуру швидко погодили, то бажання відпало.

За весь цей час ніхто більше не захотів долучитися до нашої комісії. Очевидно, через те, що в нашій роботі не було нічого «солоденького»… Натомість – багато рутинної роботи.

– Але тепер питання землі стають дуже актуальними. Чи матиме ваша комісія якийсь вплив на процес легалізації продажу сільськогосподарських земель, який стартував в Україні?

– Знаєте, я просто не уявляю, що я міг би бути головою профільної депутатської комісії і в тому часі був би прийнятий закон про вільний обіг земель. Про таке кажуть: можна увійти в історію, а можна – вляпатись.

Як економіст я давно говорив про те, що земля має вартість, і відповідно – повинна бути предметом купівлі і продажу. Але при цьому завжди наголошував, що має бути напрацьований ряд надзвичайно серйозних запобіжників, які б регулювати цей процес.

Наприклад, мало б бути визначено, хто має першочергове право на придбання сільськогосподарської землі, який максимальний розмір, скільки можна придбати землі в одні руки. Є цілий ряд таких речей, які треба передбачити, щоб це був безболісний процес.

Чи той самий Земельний банк. Назва – умовна, його можна назвати по-іншому, або ж надати повноваження будь-якому державному банку. Щоб така фінустанова могла викупляти землю під подальшу оренду конкретних фермерів. Таких в Україні багато: обробляють орендовану землю, працюють на ній, вклали немалі гроші, ця земля є змістом їхнього життя… Але викупити не всі готові. Реальний вихід –  щоб держава купила цю землю і надалі продовжила оренду.

В багатьох нюансах немає конкретики. З одного боку, заявляють про те, що іноземцям не будуть продавати землю. А тут раптом приїздить посадовець з Міністерства і розповідає, що реальна вартість землі буде 1500 доларів за гектар, а якби зайшли іноземці – була б 3000 доларів… А 3000 доларів – це що, нормальна ціна української землі?

Обласна рада приймала звернення з цього приводу. Але де те звернення, в якій корзині? Що сьогодні реально може депутат обласної ради? Хіба обв’язати голову білим шарфом і написати «я голодую»...

От усе це вкупі і стало причиною, чому я не бачу більше доцільності працювати головою комісії.

Під час  засідання правління Волинського обласного об’єднання організацій роботодавців. Розглядали проблемні питання щодо працевлаштування в аграрному секторі

– Кого б ви рекомендували на це місце?

– Не треба нічого придумувати. В комісії ми працювали фактично вдвох із Валентином Чернецьким. Він дуже вдумливий і відповідальний чоловік, буде хорошим головою комісії. Хоча, якби ще два-три депутати долучилися до роботи комісії, це було б дуже добре.

Нові патріоти Волині

– Ще одна зміна, яка відбулась в раді і стосується вас безпосередньо, це вихід із фракції «Солідарності» і створення групи «Патріоти Волині». Чому прийняли таке рішення?

– Я зайшов до ради як мажоритарник, завжди був позапартійним. Від «Солідарності» ніколи нічого не чекав, не шукав якихось вигод.

 

Інша справа, що я у 2014 році підтримував на президентських виборах Петра Порошенка, навіть був керівником районного штабу. Тож коли запропонували йти на вибори в команді «Солідарності», погодився. Але особливого відчуття єдності з цією командою у мене не було, часто навіть чув дорікання з цього приводу. Тому, коли з’явилась пропозиція вийти із фракції та стати членом групи «Патріоти Волині», я навіть особливо не задумувався.

А що буде далі, як ця група себе зарекомендує, як буде працювати, якими будуть орієнтири – побачимо.

– Назва цієї депутатської групи співзвучна із назвою благодійного фонду народного депутата Степана Івахіва. Яка його роль в цій історії?

– Не можу нічого сказати з цього приводу. Це була не моя ініціатива, і поки це питання ні з ким не обговорював. Усе сталося насправді дуже швидко, тому всі ці обговорення ще попереду.

Під час сесії обласної ради

Без бюджету і з новими реаліями

– Обласна рада пережила цікавий період протистояння із головою ОДА Олександром Савченком, були відверті політичні війни. Коли ж назвали ім’я нового губернатора, рада відразу висловила небажання бачити Юрія Погуляйка на Волині. Ви – теж підтримали таке рішення. Із чим це було пов’язано?

– Скажу відверто: зараз я б цього знову не зробив. Це було рішення на емоціях. Ніхто не розумів, що відбувається.

 

Я чув тези про те, що «треба зшивати Україну», відправляти до нас людей зі Сходу, а волинян – туди. Погоджуюсь із цією думкою, але головне, щоб при цьому «зшивали» кравці… Головне, щоб людина була глибоко фаховою.

Юрій Погуляйко працював першим заступником голови Луганської ОДА, тож, очевидно, знає, з чим матиме справу.

– Цей рік область закінчує без прийнятого бюджету. Торік рада навіть судилася із ОДА через неприйнятий бюджет, мовляв, це дуже погано для області. Цього року таких тез уже не озвучують…

–  В цьому немає нічого страшного. Є алгоритм, за яким область буде жити, таке відбувається далеко не вперше. Однаково в січні зазвичай ніхто не наповнює бюджет.

– Ваш округ один із небагатьох, де на парламентських виборах обрали іншого народного депутата. Уже зустрічалися з В’ячеславом Рубльовим? Обговорювали спільну роботу?

– Поки ще ні. Хоча ми з В’ячеславом Рубльовим добре знайомі, разом працювали в обласній раді.

Луцький район – специфічний округ, не з бідних і не має стільки проблем, як у більш віддалених від обласного центру регіонах. Я не кажу, що проблем немає, достатньо і проблемних доріг, і невідремонтованих шкіл… Знаю, що Рубльов дуже ретельно вивчив округ і всі проблемні питання. Тож впевнений, що порозуміємося і будемо спільно працювати.

– Багато мешканців вашого округу мають дуже тісну взаємодію з Луцьком. Хтось працює в місті, хтось возить діток в садок… Останнім часом луцька влада всіляко підкреслює різницю між тими, хто має прописку в місті і тими, хто приїздить із району. Ввели оплату в садочках, немає пільг на проїзд у громадському транспорті…

– Пробачте мою різку оцінку, але ця тема з’явилася не від великого розуму. Ми вас возимо, ми вас навчаємо… Ніде в світі такого немає, щоб між людьми так відверто встановлювали якісь межі.

– А як ставитеся до перспективи приєднання до Луцька сусідніх ОТГ, зокрема, Липинської та Підгайцівської?

– Категорично негативно. Є свої особливості сільського життя, сільської інфраструктури.

З іншого боку, ми постійно бачимо, що Луцьк має власні невирішені питання. Почитайте новини. Наприклад, «у Луцьку досі не освітлено п’ять вулиць…» То якщо в Луцьку досі немає вуличного освітлення на всіх вулицях, коли дійде черга до сіл?

Зараз до Луцька приєдналася Прилуцька ОТГ і роботи, щоб освоїти цю територію і привести її до порядку – вистачить на довгі роки.

Спілкувалася Людмила ЯВОРСЬКА