Проблеми виборців – і мої особисті проблеми

Фото: 

 

Представляти інтереси виборчого округу в області, служити громаді – почесна і водночас відповідальна місія, яка потребує неабиякої самовіддачі. Переконавшись, настільки ефективно це вдається робити нашому земляку Михайлу Яковичу Скопюку, краяни вже втретє обрали його депутатом обласної ради. Попри високий статус, ця людина була і лишається щирою та відкритою до спілкування зі своїми виборцями. А чужі проблеми – будь це допомога на лікування чи, скажімо, втілення якогось інвестиційного проекту, сприймає як свої власні. Яким був нинішній депутатський рік і що вдалося зробити на благо району – народний обранець розповів у інтерв’ю нашому кореспонденту.

- Михайле Яковичу, до вас часто краяни звертаються з особистими питаннями. У більшості випадків, щоб їх вирішити, потрібні чималі кошти. Чи достатньо на ці потреби ресурсу депутатського фонду?

- На жаль, цих грошей замало, а допомагати вибірково було б несправедливо. Тож жодне звернення намагаюсь не лишати поза увагою. Якщо брати останній рік, то 100 тисяч гривень (таку суму склав депутатський фонд) було використано вже за перші кілька місяців. Фінансова допомога, зокрема, спрямовувалась краянам на лікування, погорільцям, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах тощо. Отримали її загалом 39 громадян (нині є ще 18 нових заяв від населення). Стояти осторонь чужої біди, резервуючи і притримуючи депутатські гроші тільки для «обраних», не маю морального права, тож чиню, як підказує совість. Вичерпавши ресурс свого фонду, неодноразово доводилось звертатись до колег-депутатів, у яких на рахунку були гроші. Таким чином вдалося допомогти ще сімом краянам. Часто при вирішенні поточних питань виручає і співпраця з благодійниками, особисті знайомства з керівниками різних установ та організацій.

- В обласній раді ви лобіюєте інтереси територіальних громад, залучаючи кошти в інфраструктурні об’єкти, будівництво місцевих доріг. На чому зосередили свою увагу цьогоріч?

- Життя не стоїть на місці, тож потрібно планомірно вирішувати наболілі проблеми. Як і у кожному районі, їх, на жаль, вистачає. От, скажімо, одна із важливих – необхідність прокладання газопроводу до села Холопичі. Разом із головою Затурцівської громади Володимиром Патійчуком та сільським старостою Василем Гутим побували у «Волиньгазі». Там було визначено, що відповідні роботи розпочнуться, якщо на рахунку місцевого кооперативу з газифікації буде 70 відсотків від загальної вартості проекту, а це 1 мільйон 300 тисяч гривень. І хоча в місцевому бюджеті на це передбачена певна сума, коштів все ж не вистачає. За попередньою домовленістю фінансово допомогти обіцяє екснардеп Сергій Мартиняк (були у нього на прийомі). Також я направив депутатський запит щодо виділення співфінансування на облаштування підвідного газопроводу в облдержадміністрацію. Підтримує ініціативу й народний депутат Вячеслав Рубльов. Тож є надія, що селяни таки відчують переваги голубого палива. Хотілося б, щоб це відбулося якнайшвидше.

Вже завершено реконструкцію Привітненської лікарської амбулаторії, яка проводилась за кошти Світового банку (загальна кошторисна вартість будівельних робіт – понад 11 мільйонів гривень). Існуючу заборгованість (4 мільйони 861 тисячу гривень) перед підрядною організацією буде погашено в найближчі строки. Отож, в районі маємо ще один капітально відремонтований об’єкт і мені особливо приємно, що, як депутат обласного рівня, приклав для цього певні зусилля, працюючи безпосередньо з проектантами та представниками Світового банку.

В пріоритеті було також покращення стану автошляхів. В облраді прислухались до моїх пропозицій і цьогоріч таки вдалося завершити капітальний ремонт дороги в напрямку Нового Загорова. За кошти обласного бюджету суттєво покращено і дорожнє покриття між Холопичами та Кисилином (роботи виконувались за підтримки агропідприємства «Вілія»). Освоєно 1 мільйон 100 тисяч гривень державних і обласних коштів на дорогу «Затурці – Шельвів». Окремі ділянки доріг місцевого значення відремонтовано в Линеві, Заячицях, Привітному (в напрямку Коритниці). Між тим, дуже турбує нинішній стан траси міжрайонного сполучення «Локачі – Горохів». До речі, отримав невтішну «відписку» на свій депутатський запит, де вказано, що коштів на її ремонт не передбачено.

Взагалі проблем, які потребують вирішення, ще багато, серед них – приміром, залучення коштів на капітальний ремонт футбольного майданчика зі штучним покриттям Локачинського ОНЗ та будівництво спортивного майданчика в Затурцях, вуличне освітлення сільських територій, ремонт закладів соціальної сфери тощо.

- Знаю, що вас, як колишнього освітянина, турбує й доля сільських шкіл. Яку позицію займаєте, оцінюючи нинішні реформаторські підходи високопосадовців?

- Моя позиція чітка і безкомпромісна: сільська мережа має бути збережена. Приймаючи рішення про оптимізацію, треба, передусім, врахувати інтереси дітей, педагогів і всієї громади. До 2017 року для вирівнювання фінансування сільських малокомплектних шкіл діяв коригувальний коефіцієнт, а у 2018-му його зняли. Особисто я неодноразово говорив на освітянській профільній комісії про недолугість такого рішення, разом з колегами писали звернення до Верховної Ради щодо необхідності удосконалення формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами (з текстом документу можна ознайомитись на сайті Волинської обласної ради).

На жаль, саме столичні чиновники вирішують, як нам жити, не маючи уявлення, що робиться на місцях. Нині на плечі об’єднаних територіальних громад покладено утримання шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів, закладів культури і багато іншого. А це для багатьох ОТГ непосильні фінансові зобов’язання, тож нині взагалі ведеться мова про їх укрупнення. Власне, під час недавньої зустрічі з парламентарем Вячеславом Рубльовим було обговорено ряд важливих питань, які якраз стосувались доступності медицини в сільській місцевості, перспектив фінансування малокомплектних шкіл, підвищення престижності праці педпрацівників тощо.

- Попри заклопотаність, ви завжди знаходите час, щоб привітати з особистими знаменними датами, професійними святами своїх земляків.

- Це роблю із великим задоволенням. Вважаю: увага та пошана не бувають лишніми. Приємно сказати теплі слова і потиснути руку тим людям, які розбудовували наш район, трудились на місцевих підприємствах, в колгоспах, подякувати за плідну роботу теперішнім трудовим колективам та їх керівникам.

В міру можливості намагаюсь допомагати також творчим колективам, обдарованим дітям, спортивній громадськості.

- Дякую за розмову. Нехай за добрі справи здоров’я вам повертається сторицею.

Павло КОСТЮЧКО