Перший продовжує щотижневу рубрику «Депутати в темі». Наша нинішня розмова з лісівником за фахом, бізнесменом і головним радикалом Волині Юрієм Ройком.

Чому обрав політичний шлях «з вилами», що вдалося зробити в окрузі та як працюється у Волинській обласній раді.

 – Пане Юрію,  депутатською діяльністю займаєтеся майже 2 роки. Хто б що не казав та партійна приналежність – справа важлива. Наскільки знаю, ви –  давній прихильник радикалів?

 – Не помиляєтеся! Я не пішов під партійні прапори, щоб попасти у процес виборів, як багато хто це робить.  Не розумію таких речей. Тобто, використовуючи якісь чисто кон’юнктурні партійні прапори-кольори,  стараються попасти у владні органи.  В мене ситуація була інша, бо дійсно я член Радикальної партії з 2014 року.

 – То чому «з вилами»?

 – По-різному, можна ставитися до нашої політичної сили, особисто до її лідера. Та по факту, то ця партія – парламентська і вона має свою фракцію у Верховній раді. Однозначно лідер Олег Ляшко мені початково імпонував, бо вважаю його політиком від Бога, державним діячем і неперевершеним спікером. Щодо політсили, то мені імпонує її послідовна і проукраїнська позиція. Особливо в частині підтримки національного виробника: пропагуванні національної економіки і  боротьби за все українське. Антикризовий план, запропонований радикалами, це – чітка політика економічного націоналізму: українцям роботу і гідне життя.

До речі, за статистикою саме команда радикалів є першою не лише за внесеними законопроектами, а й за прийнятими законами саме з її ініціативи. Це і підвищення мінімальної заробітної плати, мається на увазі до 3200 грн. Наступним кроком має бути підвищення до 5 тисяч уже з 1 січня 2018 року.

А ще мораторій на продаж сільгоспземель, зниження єдиного соціального внеску, 10-річна заборона експорту необробленого лісу, дворічне збільшення вивізного мита на експорт металобрухту...

 – Якщо провести паралель до Волинської обласної ради. Ви є очільником фракції Радикальної партії. Як не прикро, та багатьох депутатів давненько не було в сесійній залі, на комісіях, декого і в обличчя не впізнають, бо – не бачили. Ви  дійсно активний.

 – Дехто з експертів зарахував мене до ТОП-5 активних депутатів обласної ради. Це приємно, але я виробив собі таке кредо – вважаю, що головне завдання  депутата від сільської до обласної рад  – задоволення потреб його громади. Люди мають бути на першому місці.

 – Цуманський 14-й округ – не лише нинішнє поле депутатської діяльності, а й ваша батьківщина. З чим ідуть люди?  Як не прикро, але раніше,  просили переважно грошей. Чи змінилося бачення, що обранець може дати не лише якусь копійку, а й «розрулити» якесь надважливе питання.

 – Депутатська діяльність це не тільки подані запити, запитання, хоча і це – важливо.  Але дієвіше усе реалізовувати практично. Так, Цуманський округ  –  мій рідний. Тут я народився, ходив до школи, працював. Зараз сюди входить вісім сільрад і 15 сіл.

Ви, напевно, знаєте, як на усіх сесіях зашкаюють емоції, коли діляться ті мізерні рештки нашого дотаційного бюджету.  В 64 депутатів, я переконаний, однаковий набір проблем: школи, дороги, садки, культура, освітлення.

А ще – сила-силенна звернень людей. Статистика показує, що депутатські запити задовольняються лише на 10%, не більше.  Тобто, люди надіються, громади надіються, а, в кінці-кінців, такий от результат.

 – То йдуть люди із глобальними проблемами?

 – Йдуть! Маю  співпрацю з діючим селищним головою Анатолієм Дорошуком. Коли починав роботу то запропонував концентруватися на конкретних проблемах. Я ж не знав, чи вдасться мені якісь кошти залучити, чи підтримають мене в області? Але спланував прописати таку собі дорожню карту, прописати об’єкти, які нагально потрібно фінансувати. Тобто, «розмазуватися» і розпорошуватися у вирішенні проблем – не в моїх правилах. Краще вкласти у щось одне, але з толком.

 – Подіяв такий принцип роботи?

 – Сам здивований, що у мене так вийшло, бо практично все, що ми намітили – вдалося зробити. Найперше – відремонтували покрівлю Цуманської ЗОШ I-III ступенів Ківерцівського району. До речі, це найбільша сільська школа Волині, моя рідна школа.

В одному з корпусів стеля пузом висіла над дітьми, ніхто не чіпав її добрих півстоліття. Дякуючи Богу, біди не сталося! Зараз маємо нову і сучасну стелю а ще – метало-черепичне покриття. Залучили 2 мільйони 200 тисяч гривень, в тому числі мільйон 600 тисяч – з обласного бюджету.

Друга біда була – семитисячне селище Цумань має систему водовідведення і каналізації, яка працювала теж без капітального ремонту. Обладнання старе, а очисні зворотні води скидаються у річку Путилівка, що протікає на території Цуманської пущі, за течією якої знаходиться два санаторії – «Пролісок» і «Червона калина».

Включено в обласну програму «Екологія 2016-2020». Але включити – одне, а друге – реалізувати. Загальна вартість проекту, який розрахували на 5 років, – три з половиною мільйони гривень. Перший транш у півмільйона гривень освоєнийторік, а цього року поступило майже мільйон гривень. Далі займаємося згідно проекту, впевнений, що десь за три роки вирішимо цю проблему.  

 – Знаю, що добрих років 20 проблемою Цуманя була відсутність будинку культури. Люди навіть у костелі збиралися на різні заходи. Було ж таке?

 – Було. Селище, до речі, майбутній центр територіальної громади, по суті, не мало свого будинку культури. Колись він був, його купив підприємець. Інший БК, який увесь час люди вважали клубом – це костел, власність римо-католиків, там служби ведуться. Хоч була така собі дивна усна домовленість проводити у тому костелі усілякі заходи. Але це – дикість, бо в цій будівлі мощі святих захоронені. Тобто, умовно так виходило: зранку – служба, увечері – дискотека. 

Найголовніше, що упродовж багатьох років велася така собі бюрократична гра у футбол – йде припис з району на селище і навпаки, а потім іще й в область, а потім у Міністерство культури.

От так гралися. Вирішили ми це питання – викупили Будинок культури, до речі, аж на 400 посадочних місць, загальна вартість – мільйон 600 тисяч гривень. Зараз залучаємо гроші з обласного бюдждету – робимо комунальні дороги, такі, де  в житті не було твердого покриття.

 – Цуманська лікарня. Не так давно, пам’ятаю, йшлося за те, аби там і ліжкомісця скоротити, і персонал. Люди навіть страйкували, приходили до Волинської ОДА. Що зараз з цим медзакладом?

 – Я здалеку розпочну: у нас не відбуваються реформи так, як потрібно, у всіх галузях.

 – Які ж вам не подобаються реформи?

 – Реформи, я вважаю, усі на часі, але робити їх не треба через одне місце! От реформа децентралізації чи не єдина, де якісь паростки видно.  Але, все одно, усе виглядає так, ніби випустити людей на футбольне поле в гарних формах і з написом «реформа», вони починають розбіжку, але їм або не дають м’яча, або дають баскетбольний. Та ще й правил гри нема!

 – То що ж лікарнею? Доводилось там бути, вона досить велика і хворих, яким близько діставатися туди – не бракує,  і кваліфіковані медики є…

 – Якщо ви пам’ятаєте, більше року тому мітинг був біля Волинської ОДА приурочений бездумному скороченню ліжкомісць і оптимізації шкіл. Це усе робилося бездумно, не враховуючи думки місцевої громади. От хай об’єднаються спочатку  і вирішать – під силу їм тримати ту лікарню чи не під силу!Чи, може, ще вдвічі більшу побудувати!

Робити опорну школу там, чи узагалі її не робити. Хай люди самі вирішують, тоді вже не будуть кивати на область, на Київ.  Сядуть, зважать свої фінансові можливості і вирішать, як правильно ними розпорядитися.

 – Що думаєте з приводу трьох госпітальних округів? Бо ж говорили, що такої кількості для Волині – недостатньо...

 – Три округи затвердили, але моя думка консолідована з думкою сесії обласної ради. Спочатку говорили і про 8, а от наше кінцеве рішення – 5. Ми наполягали, аби губернатор відстоював нашу думку, я вважаю, що три – це мало!

 – Чия це тепер біда?

 – Винних у цій ситуації шукати – невдячна справа, але те, що він (Володимир Гунчик, -авт.) за інтереси області не стояв до кінця – це правда. Але тут мова і про інше – він відстоює інтереси свого патрона. І це явно видно, і він це підкреслював не раз, не два, і не три.

 – А волинянам як далі бути з тими трьома госпітальними округами? Що скажете?

 – Так от і виникає ситуація, що з далекого камінь-каширського чи любешівського села доведеться за 120-130 кілометрів їхати і надавати певну меддопомогу. А ще – чи довезуть хворого…

 – Повертаючись до роботи в раді: ви у екологічній комісії. Як працюється?

 – Прийшов до висновку, що невипадково потрапив в раду. Завжди цікавився і ситуацією в області, і міжнародною політикою. Відносно комфорту зараз, то швидко освоївся в облраді. Перш за все я чітко визначив, чим, відкидаючи закон про місцеве самоврядування депутатів місцевих рад, я маю займатися. Тому одразу алгоритм чітко вибудував, а з вибором постійної комісії взагалі проблем не було, я, певно, чи не єдиний лісівник за фахом, тому, мені принципово подобається працювати.

 – Наскільки конструктивно  відбуваються засідання?

 – Я не не можу залізти в черепну коробку кожного, але зовні ніби усі за розвиток області й те, що маємо принести користь волинянам, рідному краєві, Україні. Всі дискусії у нас поки що – предметні, і це тішить.

 – Що стосується роботи з головою облради? Вам комфортно?

 – Коли Палиця прийшов у раду, то першим, що сказав, було – «менше політики, більше економічної користі для регіону». Я саме у цьому контексті його роботу і розглядаю. Дійсно, політика-політикою, а люди оцінюють реальну роботу.

 – До речі, не так давно дізналася, що ви від партії регіонів колись балотувалися? Було таке діло?

 – (Сміється, – авт.) Таке діло було в 2007 році... я був у списках, але не в партії, люди добрі! Одним словом, так потрібно було. Ми тоді яйця по різних кошиках розкладали, от мені такий кошик прийшовся. Ми зі своїми партнерами хотіли йти до влади, і от продовжуючи про ті яйця, то мені таке в кошик потрапило – регіоналівське.

Але більш нічого мене в житті з цим не пов’язувало і не пов’язує.