Не можна помахом руки закривати сільські лікарні

Фото: 

Головний лікар Маневицької центральної районної лікарні Олег Бегаль четвертий рік поспіль поєднує медичну роботу з депутатською. У 2015-ому його обрали до Волинської обласної ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». У головному представницькому органі області чоловік працює у складі профільної медичної комісії, тож ромова з «Першим» – саме про цю галузь.

– За час вашої каденції було багато кадрових змін у медзакладах області. Були такі, з якими ви незгідні?

– Звісно, я відстежую призначення керівників комунальних закладів медичної сфери, і можу сказати, що були неприємні нюанси. Зокрема, в мене були претензії до звільнення очільника обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Олега Куца, який багато зробив для реформування галузі.

Також були питання до призначення генеральним директором обласного протитуберкульозного об’єднання Івана Нискогуза. Особисто з ним я не був знайомий, але спілкуючись з мешканцями Ковельського району, мав уявлення про цю людину, і тому був проти. Раніше він очолював Повурську протитуберкульозну лікарню і до його роботи там були зауваження. Зараз з новим керівником ситуація у лікарні дещо покращилась, але раніше вона була дуже занедбаною.

Після призначення керівником протитуберкульозного об’єднання Іван Нискогуз береться скорочувати кількість закладів в мережі, мовляв хворих на туберкульоз меншає, і потреби в такій кількості лікарень немає. Але ж туберкульоз насправді нікуди не дівається.

Він спирається на досвід європейських колег, але я теж був у Польщі і Чехії, і не можу сказати, що свого часу вони швидко змінили модель роботи. Пів року для цього точно недостатньо. Як на мене, потрібно не руйнувати і наново створювати мережу, а поступово реформувати.

Наприклад, зараз стоїть питання про закриття Луківської протитуберкульозної лікарні, але я б не поспішав з цим. Потрібно ж думати про колектив. Пенсіонерів там всього кілька, решта - молодь. Що їм робити після закриття лікарні?

– Тобто ви негативно ставитесь до закриття малих лікарень?

– Так, я вкрай негативно до цього ставлюсь. Можливо, варто розглянути варіант перепрофілювання закладу. Наприклад, відкрити у ній хоспіс. Територія і велике приміщення дозволяють. Але закривати помахом чиєїсь руки не можна.

Також цікава доля рядових лікарень у Берестечку, Торчині, Колках. Всюди за закладами стоять колективи. Я розумію, що коли зміниться система фінансування і лікарні отримуватимуть плату від Національної служби здоров’я за надані послуги, можливо, стане зрозуміло, що вони не можуть на себе заробити, бо не надають достатньо якісні послуги. Тоді можливе закриття, але питання вирішиться без втручання згори.

Разом з амбулаторіями у селах будують житло для медиків

– Як у вашому районі справи з будівництвом амбулаторій в рамках проекту Світового банку?

– В нас будується дві амбулаторії: у селах Прилісне і Троянівка, у селі Красноволя – є проектно-кошторисна документація. До кінця цього року амбулаторії повинні бути здані в експлуатацію. Прилісне і Троянівка точно встигнуть, а от по Красноволі є питання. Можливо, Світовий банк продовжить співпрацю якоюсь додатковою угодою і вдасться завершити почате.

– Поява цих амбулаторій покращить якість обслуговування населення цього району?

– Звичайно. В Троянівці, наприклад, раніше була амбулаторія, але дуже стара і в приміщенні школи. Постійного лікаря у ній не було. Нова амбулаторія була дуже потрібна. Але головне навіть не приміщення, а те, що заклад будується одразу з житлом для лікарів. У Троянівці це дві квартири.

Молодих спеціалістів завжди важко залучити в село, але, якщо є житло, це реально. Тим більше, що житло надається медикам безкоштовно. Вже є два молоді фахівці, які зможуть обслуговувати і сусідні села, а це – до 5 тисяч людей.

– Нещодавно на Волині запрацювали госпітальні округи. До якого увійшов Маневицький район і як змінюється роль центральної районної лікарні?

– Маневицький район входить в луцький госпітальний округ. Також у його складі – Горохівський, Рожищенський, Ківерцівський та Луцький райони. Неодноразово були засідання ради госпітального округу, наразі визначаємо специфікацію закладів. Я вважаю, що Маневицькій та Горохівській центральним районним лікарням варто віддати роль закладу інтенсивного лікування І рівня, бо вони доволі віддалені від обласного центру і відповідно – центру госпітального округу. Це передбачає роботу хірургії, реанімації і пологового відділення. Без них, як на мене, це вже не лікарня. Але є проблеми. Нам, зокрема, потрібен комп’ютерний томограф, УЗД-апарати. Якби було це обладнання, було б більше предмету для розмови. Можливо, держава якось допоможе з обладнанням.

 

На практиці робота повинна виглядати так. Надходить пацієнт, його обстежують і лікарі вирішують, чи можуть йому допомогти на місці, чи потрібно відправляти його до Луцької міської клінічної лікарні. Раніше складні випадки лікували в обласній лікарні, а тепер – у головній на госпітальному окрузі.

Пологове відділення маневицької лікарні можуть закрити

Відкриття обласного перинатального центру якось впливає на район? Цього року він врешті запрацював після багаторічних перипетій.

– Поки він не ще не працює на повну, але, на мою думку, заклад перетягне на себе велику кількість пацієнток. За минулий рік у нашій лікарні було 560 пологів, а за нормами Міністерства охорони здоров’я, якщо менше 300, відділення потрібно закривати.

При цьому, якщо буде навіть найменша патологія, ми зобов’язані відправляти жінку до перинатального центру. Думаю, нормальних пологів буде менше 300, тому є ризик закриття пологового відділення у маневицькій лікарні. Вирішити це може хіба підвищення рівня народжуваності, інших шляхів немає.

Текст: Віта Сахнік

Фото: Ірина Кабанова