КОЖЕН МІЙ ДЕНЬ ВІДКРИТИЙ ДЛЯ ЛЮДЕЙ

Фото: 

Політика, громадського діяча, активіста, ініціатора волонтерського руху  Григорія Павловича знає вся Волинь. І це не дивно, бо пройшовши в 1984-1986  роках воєнне пекло в Афганістані, він залишився людиною настільки високої моральності, що  в році 2002-му побратими ввірили Григорієві Григоровичу честь  бути дотепер лідером Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану. У 2015 -му виборці обрали його депутатом облради від Волинської обласної регіональної політичної партії «Українське об’єднання патріотів - УКРОП». Нині невід’ємними від депутатських обов’язків  укропівець називає допомогу військовослужбовцям, які переживають жорстокі реалії війни на Донбасі. 

Наш земляк родом із села Лемешева всюди з гордістю розповідає про свою батьківщину і завсіди приязно та відверто спілкується з журналістами. Зустрівшись нещодавно, не обминула нагоди розпитати і  розповісти читачам «районки» ,  яким для нього був рік, що минає, чи все, що планувалося, зміг реалізувати, чи вдається завдяки законодавчій ініціативі  сприяти розвиткові області?

 

-Григорію Григоровичу, як вважаєте, наскільки ефективно працює нинішня обласна рада на чолі з Іриною Вахович?

-Відчуваєтся, що у всіх нас одна ціль: маємо вирішувати ввірені питання згідно з чинним законодавством. Хотілося б, звісно, щоб обласний бюджет був багатшим. Буваючи в містах і селах області, чуємо, бачимо, як багато потрібно зробити, щоб люди назвали достойним своє життя, сприяти, аби громади були самодостатніми і перспективними. Вважаю, що працюємо активно, шукаємо компроміси, тримаємо руку на пульсі всіх подій.

-Як відбуваються Ваші діалоги з виборцями? Які їхні побажання цьогоріч удалося втілити в життя, зокрема на рідній Горохівщині?

-Вони приходять до мене зі своїми проблемами  не лише у визначені прийомні години, а щодня. І так повинно бути, якщо депутат відкритий для людей. 

Загалом цьогоріч підготував і скерував у відповідні інстанції більше 150 звернень, листів, в яких були чітко прописані прохання, вимоги, побажання громад, окремих громадян. 

Радію, коли уявляю, як учням ЗОШ І-ІІІ ступеня села Підбереззя хочеться каліграфічно писати  на новесеньких шкільних дошках. Їх у навчальному закладі замінили всі, скерувавши з обласної казни 100 тисяч гривень. 

Думається, що з чудовим настроєм зустріли першовересень педагогічний і учнівський колективи ЗОШ І-ІІ ступеня  села Рачина, де  теж за 100 тисяч гривень  було замінено старі вікна на енергозберігаючі. 

На часі - продовження робіт у спорткомплексі в селі Підбереззя, реконструкція дахів  школи в селі Миркові, клубу в селі Лемешеві, а також харчоблоку в закладі дошкільної освіти в Озерцях… Є плани на ремонти доріг. 

-Наскільки швидко вдасться їх реалізувати ? 

-Знову ж таки все залежить від наповнення доходної частини обласного бюджету. За розподілом коштів затримки не буде.

-Чи багато отримуєте особистих звернень громадян?

-Так, дуже багато.  Найчастіше волиняни звертаються за матеріальною допомогою, потрібною на лікування онкологічних, серцево-судинних захворювань. Коштів потребують погорільці.  На ці людські біди вже використав усі 100 тисяч гривень із власного депутатського фонду. 

-В обласній раді Ви є секретарем постійної комісії з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, захисту прав людини, законності, боротьби зі злочинністю та корупцією. Які питання її членам доводиться розглядати найчастіше?

-Сьогодні  - це ті, які пов’язані з ринком землі. Володіємо інформацією про факти незаконного використання сільськогосподарських угідь,  самовільне зайняття земельних ділянок, рейдерство… Закон про ринок землі ще дуже сирий. Україна не готова до нього. Немає Державного земельного  банку, в який має передаватися земля, важелів регулювання земельних відносин.    На торги  заходять агромагнати, з якими не можуть конкурувати дрібні і середні фермери, позбавлені  сприятливого клімату в кредитуванні. І це мене, як вихідця зі села, болить найбільше. 

Щоб не допустити зловживань, активізовуємо співпрацю з правоохоронними органами, однак усі нюанси мають бути врегульовані найперше на державному рівні.

-Вас називають ініціатором надання статусу учасників бойових дій тим добровольцям-волинянам, які захищали і захищають Україну на Донбасі у війні з проросійським агресором…

-Таке звернення ініціював ще в 2016 році, бо ця категорія захисників чомусь не підпадає  під категорію пільговиків,  є абсолютно не захищеною державою. Його  підтримав депутатський корпус облради, скерував до Верховної Ради й Президента України, але відповіді немає досі. Отож цьогоріч  ми прийняли рішення надавати відповідний статус на місцевому рівні і в межах бюджету наповнювати цей статус пільгами, підкріплювати одноразовою матеріальною допомогою. Таким чином уже чи не тридцять учасників  російсько-української війни   отримали офіційне визнання на рівні області: їм присвоїли звання «Боєць-доброволець АТО/ООС». 

-Чи не важко поєднувати місію депутата з обов’язками голови Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану?

-Багато волинян приходять до мене, як до депутата, саме в офіс організації. Людей потрібно слухати скрізь. 

-Коли почалася війна на Донбасі, Ви були в рядах перших волонтерів. Чи продовжуєте спілкуватися зі захисниками?

-Зважаючи зараз на політичну ситуацію, яка склалася в Україні, населення практично не допомагає нашим воїнам. Із  цим стає все складніше. 15 березня 2020 року  буде 6 років,  відколи воїни-афганці відправляють допомогу на Схід. Два тижні тому спільно з іншими волонтерськими організаціями ми доставили в 14-у окрему механізовану бригаду дві відремонтовані карети швидкої допомоги і два буси з продуктами харчування та іншими речами, необхідними на передовій. До слова, мої бойові побратими були першими, хто став на захист держави на Донбасі, першими, хто почав займатись волонтерством і займається ним до сьогоднішнього дня.

-Як відомо, Ви ще й встигаєте багато часу проводити з молоддю? 

-В нашій країні йде війна. Перейматися нею повинен кожний

юнак, чоловік, усвідомлювати, що справжній воїн повинен бути сильним, швидким, спритним. Тому й  ініціюю, організовую і особисто беру участь у змаганнях, турнірах, чемпіонатах із рукопашного бою, хортингу, карате, волейболу, футболу… Протягом року нарахував таких заходів уже 25. Вони необхідні і в мирний час, якщо нація хоче бути здоровою, міцною, поважаючою себе. 

-Як оцінюєте рік, що минає?  Яким він був для вашої фракції в обласній раді?

-Запам’ятається складним, суперечливим, однак і сповненим праці. Рік утвердив істину про те, що майбутнє залежить від кожного з нас. 

Допомагати військовим – це головна інвестиція у терміни завершення війни. Збереження землі для держави й українців сьогодні асоціюється з мудрістю і далекоглядністю державотоворців. Головне - не забувати, що Україна починається з кожного з нас. 

Вела інтерв’ю Леся ВЛАШИНЕЦЬ

На знімку: депутат обласної ради, голова Волинської обласної організації Української Спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович

Фото автора