Кивають на Європу, а вчитися у неї не хочуть

Фото: 

Чому в Україні невигідно займатися тваринництвом, що гальмує розвиток сільгосппідприємств, яких кроків аграрії чекають від уряду — ​про це в інтерв’ю з керівником фермерського господарства «Перлина Турії» Володимиром Яренчуком

Олігархам — ​можна, а селянам — ​зась

— Володимире Арсентійовичу, з яким настроєм ви вступили в новий рік?

— 2017-й, напевно, був найважчий за останні десять. Сільгоспвиробникам скасували пільги зі сплати ПДВ і поставили на загальну систему оподаткування. Сказали, треба рівнятися на Європу. Але чомусь наші урядовці забули, що там сільське господарство дотується по всіх галузях, і ніхто не працює собі у збиток.

Новий рік розпочався теж не зовсім оптимістично. Для нашого господарства заблоковано, наприклад, податкові накладні на суму 2 мільйони 770 тисяч гривень. А це означає, що нам не повертають гроші фірми, з якими ми співпрацюємо вже багато літ. Тому опинилися в таких лещатах, що не можемо придбати ні мінеральних добрив, ні пального. Окрім того, отримали ще один неприємний «подарунок» від влади. Верховна Рада прийняла зміни до Податкового кодексу, якими передбачено скасування відшкодування податку на додану вартість під час експорту олійних і технічних культур — ​сої, ріпаку та соняшнику.

— Наскільки боляче це вдарить по сільгоспвиробнику?

— Якщо не буде повернення ПДВ під час експорту, то це призведе до падіння цін на внутрішньому ринку. Фахівці підрахували, що аграрії втратять 10–12 мільярдів гривень. «Перлина Турії», наприклад, отримала непогані прибутки, на один мільйон євро з яких змогли придбати сучасну техніку — ​два комбайни «Джон Дір», трактори, сівалки тощо. Теперішні ж кроки наших можновладців розцінюю як планомірне намагання послабити господарства, не дати їм розвиватися, довести до банкрутства, тим самим підготувавши грунт для майбутньої приватизації землі великими монополістами.

Теперішні ж кроки наших можновладців розцінюю як планомірне намагання послабити господарства, не дати їм розвиватися, довести до банкрутства, тим самим підготувавши грунт для майбутньої приватизації землі великими монополістами.

— Володимире Арсентійовичу, чи не можуть керівники господарств згуртуватися і висловити свій протест, в тому числі з приводу блокування податкових накладних?

— На жаль, на наші запити ніхто не реагує. Обурює, що переробні заводи, які належать олігархам, отримують відшкодування. Також є постанова Кабміну, в якій вказано, що з 1 січня по 1 березня 2018 року повинні розблокувати всі податкові накладні. Але поки що, як кажуть, віз і нині там. А кожен прострочений день — ​то втрачені можливості. Адже інфляція не стоїть на місці, через це ми не в змозі купити те, що запланували. Продали продукції на 4 мільйони гривень — ​800 тисяч із них «заморожено».

Зверталися з цією проблемою до фіскальної служби, вона киває на Мінфін. Написали звернення до народного депутата Івана Крулька («Батьківщина»), тоді отримали кошти по одному (!) лише документу.

— Останнім часом виробничники найбільше потерпають від знецінення гривні. Як це позначається на вашому господарстві?

— Добрива, завезені з Узбекистану, Грузії, Литви, Польщі, набагато дешевші, ніж українські, тому валюта потрібна. Робили ставку на зернові, але з’явилися затримки з розрахунками. Технічні культури були найбільш прибуткові, то вже знаєте, як нам «допомогли». Німці купують соняшник, сою, на яких могли б мати мільярдні прибутки. Але замість того, щоб підтримувати, нас рубають під корінь. Якщо нічого не зміниться, — ​а ми надіємося, що здоровий глузд переможе, — ​перестанемо продавати ці культури на експорт. То за рахунок чого виживати? Раніше дизпаливо купували по 18 гривень за літр, а тепер доводиться викладати по 27,50 гривні. А нам на рік його потрібно щонайменше півтори тисячі тонн.

Кому вигідно, щоб худоба йшла під ніж?

— Можливо, за рахунок реалізації молока рятуються господарства?

— Поки що воно прибуткове. Хоча вартість його не йде в жодне порівняння навіть із Польщею: якщо в нас купують по 9,6 гривні за літр, то в сусідів за кордоном — ​по 1,8 злотого (майже 15 гривень). І на відміну від них — ​жодних дотацій. Ми лише киваємо на Європу, але вчитися в неї не хочемо. Те саме з реалізацією м’яса. Свинину продаємо по 45 гривень за кілограм, яловичину — ​по 42 гривні. Це зовсім дешево! Раніше за кожен реалізований кілограм отримували підтримку від держави, як і за кожну придбану м’ясну корову. А, як відомо, на розвиток виробництва наші «курячі» магнати отримують мільярдні дотації. Притому корова росте 24 місяці, а курка — ​43 дні! Але це ніхто не бере до уваги — ​у виробників курятини сильне лобі в парламенті. І ніхто не переймається тим, чи може більшість наших громадян купити якісне м’ясо.

— Одна з публікацій у газеті «Волинь-нова» стосувалася того критичного періоду в діяльності вашого господарства, коли довелося розпрощатися з племінною худобою м’ясного напрямку. Чи щось змінилося на краще в цьому плані?

— Нас тоді ніхто не почув. Особисто звертався по допомогу до губернатора, який у відповідь сказав, що це — ​бізнес і розбирайтеся самі. Ми продали останніх нетелей. І вже нереально знову їх завести, бо дотації нема. А працювати на мільйонні збитки нерозумно. Хіба що тільки купимо молочних племінних нетелей, якщо буде прийнята відповідна програма. На словах обіцяють дати якесь відшкодування, щоб зберегти поголів’я корів. Але скільки — ​ніхто не знає.

— Володимире Арсентійовичу, незважаючи на всі негативні фактори, ви успішно завершили минулий рік, ваші працівники отримали хорошу заробітну плату, господарство сплатило податки.

— 2017-го ми пережили одинадцять різних перевірок, у результаті яких накладалися штрафи, часто, на мою думку, абсолютно безпідставно. Окрім того, клопотів і головного болю додали погодні умови. Осінні дощі не дали змоги закінчити сівбу на 600 гектарах зернових. Плануємо надолужити ярими культурами. Хоча через вихід із берегів річки, підняття підземних вод нема гарантії, що успішно проведемо ці роботи. Все решта: якісне насіння, техніку, добриво, засоби захисту — ​маємо.

— Знаю, що ви для селян, землі яких орендуєте, є справжньою підмогою.

— Звертаються люди майже щодня — ​і ми не відмовляємо. Дошки, паливо, робоча сила, кошти на лікування — ​це все вимірюється немалими сумами. Але я вдячний долі, що можу допомагати людям.

— Ви виступаєте категорично проти зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення?

— У мене зараз всього-на-всього вісім тисяч гектарів. Не набагато більше в інших господарників. Усе забрано. Тому можемо збільшувати свої угіддя лише за рахунок освоєння чагарників, боліт, що обходиться недешево. До слова, на цих роботах у нас цілий рік працює техніка. Та, навіть будучи прибутковими, ми не в силі купити землю. Частина її може потрапити в руки лише кільком бізнесменам. Власниками ста­нуть багатії, і не лише наші. І господарюватимуть на ній так, як вигідно їм, а не людям. Упевнений, що буде знищена вся галузь тваринництва, а отже — ​і ті робочі місця, які мають зараз селяни. Прикро, що це хочуть зробити тепер, коли ми вже потрохи навчилися вести господарство, закупили нормальну техніку, насіння, освоюємо європейські технології.

— Якби вам випала можливість передати побажання урядовцям від імені аграріїв України, на чому б наголосили?

— Необхідно змінити систему оподаткування, через яку чимало наших колег ведуть тіньовий бізнес. Заборонити перевіряючим структурам штрафувати сільгосппідприємства без вагомої мотивації, не беручи до уваги аргументовані пояснення другої сторони. А головне, потрібно повернутися обличчям до виробників тваринницької продукції.