На балансі Волинської обласної ради перебуває 101 підприємство комунальної власності. Неодноразово від депутатів лунали заяви, що більшість з цих установ є неефективними, а їхнє утримання навантажує бюджет.

Щоб перевірити, що насправді коїться у комунальних закладах, який у них фінансовий та матеріальний стан, депутати створили спеціальну тимчасову  комісію з питань перевірки установ спільної власності територіальних громад, яка мала протягом трьох місяців впоратися з поставленими завданнями. Однак, комісія працює ще до цього часу.

Чому робота затягнулася та який стан справ з комунальним майном, журналісти волинських видань запитували у голови спеціальної комісії, депутата Волиньради В’ячеслава Рубльова.

- Створити спеціальну комісію було правильним рішенням, тому що ніхто до цього не займався комунальним майном та не дивився прискіпливо, що відбувається у комунальних закладах. Чому наша робота затягнулася? Бо ми думали, що перевірки підуть набагато швидшими темпами і трьох місяців нам буде достатньо. Але перші перевірки показали, що оглянути усі 101 комунальне підприємство, - нереально в короткий термін. Справа із санаторієм «Турія» тягнеться по цей день і на нього ми витратили півроку, аби врятувати цей майновий комплекс, оскільки попередній керівник довів його до повного банкрутства і знищення, - почав розмову В’ячеслав Рубльов.

- Розкажіть детальніше, що було з санаторієм «Турія».

- Як тільки ми створили комісію, дуже швидко надійшла заява директора санаторію про те, що він складає з себе повноваження і хоче розірвати трудовий договір за згодою сторін.

Ми не приймали рішення спонтанно, тому вирішили поїхати і подивитися, що робиться в санаторії та з його фінансами. Згідно звітів, які директор подавав до обласної ради, в санаторії все було гаразд. Коли ж ми почали розбиратися, то з’ясувалося, що є два з половиною мільйони боргів.

Виникла незрозуміла ситуація, бо вияснилось, що це непідтверджені борги – послуги, за які виставлені рахунки, або ж не надавалися або були інші моменти, якими займаються правоохоронні органи.

Санаторій був в аварійному стані, в зимовий період не було опалення, система була на межі замороження, що в перспективі принесло б багатомільйонних збитків.

Директора ми звільнили, матеріали були передані до правоохоронних органів. Сьогодні вже відомо, що земельна ділянка під санаторієм «Турія», за період роботи колишнього директора зменшилась аж на 6 гектарів.

Разом з тим, санаторій врятований, ми передали його військовому ліцею. Вже замінена частина опалення, обласна рада вкладає кошти у реконструкцію навчальних класів. В санаторії є ще басейн, де хотілося б навести лад.

- Ситуація із «Турією» поодинока, чи є ще комунальні заклади в такому стані?

- Це найгірший випадок, з яким ми стикнулися.

- Є на Волині ще один санаторій, який на разі без головного лікаря, - «Лісова пісня». Що з цим об’єктом?

- Ми частково почали надавати кошти з обласного бюджету для того, щоб цей санаторій зберегти. Він, на жаль, не у такому хорошому стані, як би нам хотілося, але до «Турії» йому ще далеко.

Його внесено до переліку об’єктів, які фінансуються державою з фонду регіонального розвитку, зокрема мова йде про добудову басейну, поява якого дозволила б санаторію працювати цілорічно. Але є певні проблеми з обласною адміністрацією, бо треба дійсно бути патріотами краю, і закупляти не лише автобуси «Богдан», а працювати й над тим, щоб розвивати комунальну власність області.

Зараз ми думаємо, як залучити європейські кошти, щоб «Лісова пісня» пішла шляхом, подібним як «Пролісок».

- Є ще один цікавий об’єкт – музей - скансен у Рокинях. Чи розібралися депутати, хто є його власниками врешті-решт?

- Нещодавно ми з Ігорем Палицею виїжджали в Рокині, дивилися… Сподіваюся директор музею прислухається до нас. Ми скерували його до відділу майна, де він остаточно повинен розставити крапки над «і» щодо статуту та розподілу часток – яка належить обласній раді, яка Середюку і що, згідно цих часток, виділено в натурі. Нам треба чітко розуміти, що відноситься до обласної комунальної власності, що є його часткою і часткою третьої особи. Бо з усіх договорів, які функціонували протягом останніх років, не було зрозуміло, чиє реально майно. Вияснимо це, тоді будемо розвивати музей належним чином. Нагадаю, що кожного року в музей вкладалося з бюджету по півмільйона гривень.

- А чи є серед комунальних підприємств зразкові?

- Комунальні установи ми можемо ділити на декілька груп. Перша – ті, що працюють на госпрозрахунковій системі. Вони самі на себе заробляють і нам не треба особливо вкладати у них кошти. Є частина підприємств, які відносяться до компетенції охорони здоров’я та освіти.

Мені подобається робота підприємства «Волиньфармпостач». До речі, до нього ми приєднали три аптеки, існування яких, як окремих структур, було недоцільним. «Волиньфармпостач» взяло на себе повністю реорганізацію цих аптек.

Це підприємство, якщо мені не зраджує пам’ять, платить своїм працівникам найвищу заробітну плату з усіх комунальних підприємств Волиньради.

Є інститут підвищення кваліфікації вчителів. За той час, поки його очолює Петро Олешко, там значно покращився матеріальний стан. Та й вчителі позитивно відгукуються про роботу інституту.

Зразковим госпрозрахунковим підприємством є КП «Волиньпроект». У нас було мертве підприємство Луцький аеропорт, яке ми реформували, змінили статут і отримали «Волиньпроект». Сьогодні вони мають багато звернень у проектній роботі, виконують великі обсяги робіт, самі на себе заробляють та ще й сплачують частку заробленого.

У медичній галузі позитивним закладом можу назвати обласну дитячу лікарню. За рік часу головному лікареві Сергію Ляшенку вдалося і себе показати, і покращити роботу цього комунального закладу – для ремонту приймального відділення були залучені іноземні інвестиції. Обласна рада допомогла добудувати кисневу станцію…

- Чи передбачені в бюджеті наступного року кошти на медичні установи, які потребують негайних фінансових вливань – інфекційна лікарня, психіатрична, протитуберкульозний диспансер?

- У бюджеті, який ми побачили, немає коштів на розвиток інфраструктурних об’єктів. Це бюджет суто захищених статей.    

- Спілкуючись із депутатами обласної ради, не раз чули, що комунальні заклади навантажують бюджет, а дехто навіть радив їх ліквідувати або ж передати у приватні руки. Що ви думаєте про такі методи вирішення проблеми?

- Чому комунальні установи неефективні? Бо багато їхніх керівників займали посади по 10-20-30 років. Директор, який працює так довго, перестає вносити інновації у підприємство, усі працюють по накатаній схемі. А зміни в державі відбуваються постійно і якщо ним не слідувати, то працювати у правильному напрямку навряд чи вдасться, бо керівники «радянського зразка» не можуть жити по-іншому.

- Щоб врятувати підприємство «Волиньторф», чи можна його прийняти з державної власності у комунальну?

- Комунальна власність готова взяти його до себе. Але на рівні держави його вже двічі чи тричі виставляли на приватизацію. Обласна державна адміністрація доводить це підприємство до банкрутства. Здорової логіки в цих речах просто не може бути.

На «Волиньторфі» працює 400 людей, рівень заробітної плати – в середньому 7 тисяч гривень. Ми хочемо його знищити і залишити людей без роботи?

Якщо не надати нові території для видобутку торфу, то не залишиться нічого як порізати завод на металобрухт, люди поїдуть за кордон… А хто опалюватиме підприємства торфом? У нас півобласті опалюється торфобрикетами – садочки, школи, ФАПи, сільські ради.

Позиція голови обласної державної адміністрації – антисоціальна та спрямована проти громади Волинської області.

- Чи запрацювало підприємство «Волиньприродоресурс»?

- Війни за бурштин дійшли вже київського рівня, ми зустрічали в обласній раді вже представників КОРДу – вони добре озброєні, навіть в АТО не бачив військових з таким озброєнням. Думаю, задля безпеки країни такі люди вкрай необхідні саме в обласних радах…

КП «Волиньприродоресурс» могло б працювати над видобутком того ж торфу, але підпис однієї людини, на жаль, зупиняє роботу, бо законодавство прописане так, що голова ОДА повинен підписати певні документи. Це зупиняє видобуток торфу, міді, на добування якої готові прийти інвестори.

-  Обласна рада взяла на баланс вузлову лікарню у Ковелі. Ви не шкодуєте, що прийняли таке рішення?

- Обласна рада ще минулої каденції шкодувала, що взяла цей тягар на себе. Міська рада Ковеля не захотіла взяти їх на свій баланс, хоча з утворенням госпітальних округів, ця лікарня, її територія, могли б послугувати Ковелю для покращення медичних послуг.

Умовно лікарня залізничників поділена на дві частини – ковельську поліклініку та хоспіс №2. Протягом багатьох років залізниця нічого не вкладала у розвиток цієї установи. Опалення фактично не було, котельні функціонували з 50-х років. Знайшовся інвестор, який перевів заклад на тверде паливо, що частково зняло тягар з обласної ради.

Поліклініка поки не є госпрозрахунковою, але вони створили свій фонд і трохи почали заробляти на себе. Думаю, з часом вони перейдуть на госпрозрахунок, бо колектив готовий працювати і обслуговувати як залізничників, так і ковельчан.

- Чи належним чином в області ведеться облік комунального майна? Чи знаєте ви, кому і за скільки здається в оренду майно?

- До мене періодично надходить інформація про те, що майно бере в оренду «підставна» громадська організація за одну гривню на рік, яка фактично там не перебуває, а здає приміщення за пристойною ціною іншим фірмам.

Може це не робота депутатського корпусу, але оскільки у нас так «гарно» працюють правоохоронні органи, то доводиться нам займатися цими питаннями. Найближчим часом тимчасова комісія обговорить і орендні ставки.

Текст Ірина Костюк