Депутати не стали «філією» адміністрації

Фото: 

Ігор Лех – один з небагатьох депутатів Волиньради, які не змінювали своїх політичних вподобань протягом останніх десяти років. Затятий «батьківщинівець», не дивлячись на те, що його позбавили партійного квитка, продовжує працювати у складі фракції ВО «Батьківщина».

Для чого це йому, чи не думає зараз змінити політичну «приписку», чому віддає перевагу роботі «не на камеру» і нащо бізнесмени йдуть у політику – ці та багато інших запитань «Перший» поставив Ігорю Леху під час інтерв’ю для рубрики  «Депутати в темі».

 

- Ви депутат обласної ради уже другу каденцію, маєте з чим порівнювати. Скажіть, то коли працювалося краще і комфортніше?

- І у цій, і в попередній, каденції були свої плюси та мінуси. Нинішня обласна рада є більш впливовою та незалежною. Так історично складалося не лише в області, а й в Україні, що обласні ради були залежними від адміністрацій. Перед сільськими, районними, обласними радами стоїть завдання – «скрутити», «перегнути» місцевих депутатів на свою користь.  Головна відмінність нинішньої обласної ради Волині у тому, що ми не піддаємось на впливи, а інколи і репресії, з боку облдержадміністрації. Усе завдяки не лише складу депутатів, а й потужному голові облради Ігорю Палиці.

Ще два роки тому, коли рада запрацювала у новому складі, я не міг подумати, що методи роботи в ОДА лишаться такими ж, які були до цього. Я щиро вірив, що Україна, починаючи з 2014 року, змінилася. На жаль, зараз можу впевнено сказати, що нічого не змінилося, навпаки,  усе продовжується «в кращих традиціях» системи, яка руйнує Україну.

- А що поганого у тому, що обласна рада і адміністрація працювали б злагоджено? Вам, як депутату, не заважає працювати відсутність діалогу між Гунчиком та Палицею?

- Мене не дуже цікавить їхній діалог. Мене більше хвилює те, що нічого не відбувається в країні, бо змін ми заслужили кров’ю десятьох тисяч Героїв, які загинули на війні. І ніяке це не АТО, це справжня війна!

Ми втратили Крим, частину територій Донецької та Луганської областей, це не дає нам права думати і жити, як раніше. А що стало причиною цього всього? Непрозорість влади, закулісні домовленості… Розумію, що є питання національної безпеки і оборони, які не можна виносити на загал, але у нас дійшло до того, що під грифом «цілком таємно» просто вирішуються приватні справи.

- Ви не є членом партії «Батьківщина», але досі залишаєтеся у складі фракції цієї політичної сили. Чому?

-  Про це багато говорилося в перший рік мого депутатства в цій каденції. Моя особиста думка така: на жаль, в «Батьківщині», як і в багатьох інших партіях, усе робиться в комуністичних традиціях, - закрита інформація, виключення «неугодних», призначення тих, хто вигідний… Єдина помилка партійного керівництва під час мого виключення з партії та моїх колег – не правильно вибрана причина. Нагадаю, що нас виключили з рядів «Батьківщини» через те, що ми голосували за створення комунального підприємства «Волиньприродоресурс», яке мало б навести лад у видобутку корисних копалин, в тому числі – бурштину. Роботу цього підприємства досі гальмує ОДА. Отакий виходить маразм.

Я і мої колеги, яких теж виключили з партії, спочатку були налаштовані доводити свою правоту, адже ми може й порушили правила партійної поведінки, але зробили це на користь Волині.

Відкрию вам секрет – з моменту виключення зі сторони партійного керівництва були неодноразові спроби повернути окремих депутатів назад у партію. Але наша відповідь така: оскільки виключили нас всіх, то і повертати треба усіх разом. І ще цікаво було б почути, у чому ж ми були не праві?!

- То ще за очолювання обласної організації ВО «Батьківщина» Олегом Кіндером вас намагалися повернути?

- Не хотів би озвучувати імена, але, якщо хтось скаже, що не було спроб нас повернути, то я готовий їх назвати. До Олега Кіндера, як до людини, не маю жодних претензій, а от як керівник обласного осередку… У мене з ним зараз ні хороші, ні погані відносини.

- А у Вас ще є бажання повернутися в «Батьківщину»?

- Я з цієї політичною силою вже більше десяти років. Вважаю, що не повинна партія поступати так з членами,  що мають іншу думку, яка корисна для громади, яка їх обирала. Поки я не маю бажання повертатися.

- Ви гарно відгукуєтесь про голову обласної ради Ігоря Палицю. Зважаючи на те, що Ви зараз безпартійний, не думали перейти в УКРОП?

- Ніколи не думав… Мені симпатизує Ігор Палиця через те, що має свою позицію. До речі, на перше засідання сесії Волиньради з Києва приїхав перший заступник голови партії «Батьківщина», який зібрав усіх членів фракції, у тому числі тих, кого потім виключили, і передав нам слова Юлії Володимирівни, щоб ми підтримували ініціативи УКРОПу та щоб проголосували за кандидатуру Палиці під час обирання голови обласної ради.

Тому співпраця з УКРОПом почалася з першої сесії на прохання вищого керівництва, що виправдало наші сподівання, - ми не стали «філією» адміністрації, маємо свою точку зору. Особливо це стосується розподілу бюджетних коштів, - ніхто вже не скаже, що ведуться кулуарні ігри… Голова обласної ради відмовився від права призначати керівників комунальних установ у міжсесійний період. Обирає керівників тільки сесія. Це вперше!

І ще одне стосовно моєї партійності. Пропозиції від різних політичних сил були і будуть, але я зайшов в обласну раду від «Батьківщини» і до кінця каденції не вступлю в жодну іншу партію. А як складеться життя далі – буде видно.

А от чи буду я балотуватися ще раз в депутати обласної ради, – 50 на 50. Бо з однієї сторони хочу займатися і надалі депутатською справою, а з іншої розумію: мало що вирішується на місцях. Все йде з Києва, а ми пожинаємо лише наслідки.  

- Ви тривалий час займаєтесь бізнесом, почали власну справу ще задовго до депутатства. Нащо пішли в політику?

- Якщо правильно організувати бізнес, то завжди залишиться трохи вільного часу, який можна використати з користю не лише для себе, а в даному випадку - для громади. Ставши депутатом, я зрозумів, у чому причини повільного розвитку країни, області. Виявляється, є купа бар’єрів…

Повірте, не потрібно стільки депутатів ні у Верховній Раді, ні в обласній, ні в районній, не потрібні адміністрації, армія чиновників. Якби їх було на половину менше, реформи йшли б швидше та були б ефективнішими. Київ усе зав’язав на собі і ми, як і 15 чи 20 років тому, їздили і їздимо випрошувати повноважень чи грошей.

- Пробачте за прямоту, але Ви не є надто активним депутатом. Не любите афішувати свою роботу чи маєте на це якість інші причини?

- Ніколи не вважав себе публічною людиною. Часом навіть дискомфорт відчуваю, коли до мене прикута увага багатьох. Бізнес не вимагає публічності, а от у політиці доводиться більше виступати у ЗМІ. Але скажу вам, що моя публічність чи непублічність не заважає мені займатися депутатськими обов’язками – дорогами, освітленням, освітніми закладами, екологічними програмами…

За увесь час депутатства я побачив, як вдало окремі чиновники підхоплюють тему, до якої взагалі не мають ніякого відношення, і починають піаритись на ній у всіх можливих газетах, телебаченні. На жаль, велика частина людей цьому вірять. Тому бути їм подібним, я не хочу. Згадаю знову ж таки 2014-ий… Волонтери розгорнули активну допомогу нашим військовим, а біля них притесався якийсь чиновник, який фотографується і розповідає людям, як він вболіває за народ. У цьому вся наша політика і цинізм нашого будення.

Не розумію я цього роздування з мухи слона. От коли чиновники кажуть, що вони зремонтували дорогу. Інша справа, якби він це оплатив з власної кишені, а не за бюджетні гроші.

- Недолюблюєте чиновників?

- Мені не подобається результат, який є сьогодні. Я не говорю зараз про рядового посадовця, який за копійки виконує свою роботу, я маю на увазі вище керівництво держави. Вони забувають про ті 10 тисяч людей, які загинули… І поведінка таких управлінців викликає агресію.

- Ви вже згадували у нашій розмові про комунальне підприємство «Волиньприродоресурс». Його створили ще у минулому році, але свою діяльність повноцінно воно не розпочало. Чому?

- Комунальне підприємство «Волиньприродоресурс» не дають розвивати. І в той же час губернатор виступає із заявами, що на Волині більше запасів бурштину, ніж на Рівненщині та Житомирщині разом взятих, і лежить він на глибині всього два метри.

Моя думка щодо цього така: влада не знає, як тихенько забрати бурштин, ще думає, тому роботу «Волиньприродоресурсу» гальмують. Іншої причини я не бачу. Це нонсенс. Створити обласне комунальне підприємство і ставити перепони у його роботі.

У мене є інформація, що в Рівненську область автобусами їздять наші волиняни на родовища бурштину, де досі існують білети і усе інше. Нічого не змінилося. Навпаки, люди взагалі перестали боятися і до цього ще й підключилися патріоти, які дійсно пройшли війну. На жаль.

- Що найбільше турбує мешканців Вашого округу, а це, як відомо, 26 сіл Ківерцівського району?

- Проблеми у них такі ж, як і по всій країні, - брак коштів. На все. Безробіття, яке знищує села і яке змушує толкових спеціалістів виїжджати за кордон.

На території округу я буваю через день, бо там розташовані виробничі приміщення мого підприємства – у селі Пальче, і паралельно я спілкуюся з мешканцями.

- Що думаєте про децентралізацію?

- Децентралізаційні процеси вважаю правильними, це для мене швидше оптимізація, бо не треба стільки сільських рад, - нехай їх буде дві-три і менше голів та депутатів.

- Нещодавно створили Цуманську ОТГ і тепер лісове господарство, яке було основним наповнювачем бюджету Ківерцівського району, сплачуватиме податки лише до об’єднаної громади. Що буде з Ківерцівським районом?

- Все у них буде добре. Нехай влада узаконить усі існуючі на території Ківерцівського району пилорами і їм краще житиметься, ніж маневиччанам з бурштином. Навести лад з лісом – і все буде класно. Джерела фінансування є де шукати, було б бажання.

- Як ставитесь до медичної реформу? Кажуть, що середньостатистичний українець не зможе оплатити більшості медичних послуг.

- Я цікавився цієї темою, але ж погодьтесь, що і до реформи медицина не була безкоштовною. Вважаю, що уже на стільки все зруйновано, що гірше не буде. Невже люди з далеких сіл зараз отримують кращі медичні послуги, аніж це буде після реформи? Зараз швидку чекають годинами, куди вже гірше?!

До всього ж вважаю, що три госпітальних округи мало на території області, треба хоча б 5.

- Вас і на початку цього року, і минулого нагороджували орденами та подяками за допомогу бійцям у зоні АТО. Ви активно долучаєтесь до волонтерської справи досі?

- Це болюче для мене питання. Але я зайняв свою позицію у цій справі. На початку війни, у перший рік, коли були справжні волонтери, я допомагав і зробив чимало. Після того, як я побачив, у що перетворилась війна, я поставив крапку.

Держава повинна ставити забезпечення військовослужбовців на перше місце і у неї було достатньо часу, щоб адаптуватися і почати посилено допомагати. А з військових роблять жебраків – в обласну раду чи на бюджетну комісію вони приходять з простягнутою рукою, просячи грошей, тоді як по центральних каналах розказують, що бюджет армії 100 мільярдів. Щось в нашій країні відбувається не те. Волонтерство перетворилось у заробітчанство, тому в останній рік я допомагаю лише близьким мені людям, які служать на сході.

Спілкувалась Ірина Костюк

Фото: Роман Домбровський