Депутат, перш за все, має працювати на благо громади, яка його обрала, - Юрій Ройко

Фото: 

Очільник фракції «Радикальної партії» у Волинській обласній раді Юрій Ройко – один з найактивніших обранців громади, який має чи не стовідсоткове відвідування засідань. Він запевняє, що саме так і має поводитися відповідальний депутат – мовляв, якщо вже громада довірила тобі представляти свої інтереси, то, будь ласкавий, виконуй.
    Як член екологічної комісії Волиньради, Юрій Ройко розповів про бурштинові війни та перспективи від створення комунального підприємства, дав оцінку ситуації навколо Ковельського ветсанзаводу та пояснив, чому вирубка лісу – це не завжди погано.

Як оцінюєте ініціативу щодо створення КП «Волиньприродресурс»?

Вважаю створення комунального підприємства - абсолютно правильне, відповідальне, вольове рішення Волинської обласної ради. Я голосував за це рішення, та як член екологічної комісії облради певним чином і опікуюся цим підприємством.
   Ситуація з бурштином в Україні – критична. Не тільки на Донбасі, а й за 1,500 кілометрів, на кордоні з ЄС, в тихому Поліссі проливається кров та калічать людей. Це і зіткнення з застосуванням зброї, і навіть зникнення людей безпосередньо на родовищах. Зведення з бурштинових районів нагадують зведення з фронту. Створенні незаконні воєнізовані угрупування 300-400 осіб, руйнується інфраструктура, йде махновщина і анархія. Ми бачимо, що відбувається на Рівненщині та Житомирщині – це не піддається ні логіці, ні закону, в ліс бояться зайти навіть правоохоронці. Слава Богу, у нас поки немає такої ситуації, але…
    Тому я вважаю, що створення підприємства правильне і центральна влада мала б підтримати таку ініціативу Волинської обласної ради. Але, як ми бачимо, все навпаки.
     У Верховній Раді України повністю відсутня політична воля, щоб врегулювати бурштинові проблеми. Хіба лінивий не говорить, що там в центрі ніхто навіть не збирається їх вирішувати, бо все давно домовлено, організовано та прокришовано. Навіщо щось змінювати, якщо й так все працює бездоганно?! А кров, смерті, знищене довкілля, жебрацькі місцеві бюджети – це другорядне для тих, хто це все контролює.
    Уже два роки, як закон про бурштин у другому читанні знаходиться під сукном у Верховній Раді, нещодавно вона вчергове провалила прийняття цього питання. Значить, це комусь вигідно, це кришують на центральному рівні і ситуація показує, що зацікавлені у цьому люди не готові приймати цей закон.
    У Києві я спілкувався з високопосадовцями, і мені закинули, що це, мовляв, ми там поставимо паркан під табличкою «Волинська обласна рада» і будемо мити бурштин. Я ж поставив аналогічне питання: якщо Верховна Рада прийме закон, то вона поставить паркан із табличкою «Верховна рада України» і хтось там видобуватиме бурштин? Це вчерговий раз переконує, що треба дати шанс «Волиньприродресурсу» виконати основну мету його діяльності - дбайливе господарське відношення до використання мінерально-сировинних багатств Волині і охорони надр нашого краю. Особливе місце тут має зайняти наведення порядку з нелегальним видобутком бурштину. Поки будуть «телитися» в центрі (навряд «розтеляться») треба діяти на місцях!

   Є й ще один важливий момент, про який усі забувають - питання збереження довкілля. Дивно, коли звичними стали фрази про марсіанські пейзажі. Треба чітко усвідомлювати, що незаконним видобутком наносять страшенну шкоду навколишньому середовищу і може статися так, що почнуть зникати наші волинські ліси. Тому якраз у діяльності підприємства питання рекультивації земель і лісовідновлення має стояти чи не на першому місці.

Ви були членом робочої групи, яка виїжджала на Маневиччину, аби оглянути порушені площі. Яке рішення мала винести комісія?

    Метою робочої групи було виконати обстеження і ревізію площ порушених несанкціонованим видобуванням бурштину та оцінити екологічні, соціальні та економічні збитки від діяльності «чорних бурштинокопачів».
   Це була абсолютно офіційна поїздка – ми, 5 депутатів облради, поїхали в ліс, аби подивитися порушенні площі. Тоді здивувала позиція голови райдержадміністрації Андрія Линдюка, який просто втік. Мені не треба особливої уваги як депутату облради, але якщо в район завітали 5 депутатів, то можна з ними зустрітися, розповісти про якісь проблеми та, можливо, вдасться знайти точки дотику.
    Проте конструктивну позицію зайняв голова районної ради, і ми виїхали на порушену площу. Там у мене з’явилася велика кількість «чому».
    Чому і за чиїм наказом заривають місця скоєння злочину? Чому бездіє, а можливо покриває незаконний видобуток бурштину місцева влада і правоохоронні органи? Чому цей «меморіал безгосподарності» охороняють бійці «Світязя» за гроші платників податків? Чому ганьбиться чесне ім’я захисників України в АТО, які охороняють порушенні площі? Чому поряд із заритими ямами з’явилися свіжі? Чому замість конструктвної позиції щодо «Волиньприродресурсу», як один з варіантів наведення порядку в користуванні надрами, маємо обструкцію і перешкоджання його діяльності? Чому на 6 гектарах порушеної площі знаходиться сосновий деревостан, вражений верховим короїдом, і лісове господарство не приймає ніяких заходів? Чому мене та колег-депутатів допитував слідчий і нічого невідомо про те, чи велися слідчі дії з працівниками РДА, правоохоронних органів, лісового господарства?
     Ми помітили, що більшість ям були наспіх заритих із застосуванням техніки. Але це ж місце злочину, його б мали описувати, скласти акти. Так у мене виникло враження, що хтось приховував їх.
     Ми поставили ці питання на сесії обласної ради, але не почули на них відповіді. Але найбільше обурює те, що, погодивши із адміністрацією, наступного дня на порушенні площі виїхали працівники «Волиньприродресурсу», але їх банально не допустили у ліс.

Хто не допустив?

Лісова охорона, яка їх передала у руки прокуратури і поліції.

На сесії облради повідомляли, що депутатів викликають до слідчого у Маневичі. Чим закінчилася ця історія?

    Наступного дня в нас була сесія обласної ради і ми терміново винесли питання щодо цих подій. Ми зобов’язали правоохоронні органи дати всебічну оцінку цим діям. Проте згодом ми так і не почули ніяких доповідей.
    Мене особисто і колег-депутатів опитував підполковник поліції, начальник слідчого відділення. Проте, наскільки мені відомо, іншу сторону не опитали й оцінки їхнім діям, хоча ми зобов’язали до цього і поліцію, і прокуратуру, на наступних сесіях не почули.
    До слова, ми у своїй роботі керувалися виключно законом. І при бажанні відповідь на те, чи може депутат приїжджати на ці площі, можна знайти у Кодексі України про надра – пункт 8 статті 81 каже, що до компетенції обласної ради належить здійснення контролю за використанням та охороною надр.

Чому, на вашу думку, проводили обшуки у керівництва «Волиньприродресурсу»?

    Це протидія від тих, кому не вигідний законний видобуток бурштину. Принцип наступний – ми створили комунальне підприємство, яке на 100% належить волинській обласній громаді. Невже ми, як представники громади, не можемо самі запропонувати правила гри та контролю за діяльністю цього підприємства? Але, напевне, його створення не влаштовувало тих, хто вже перебуває у цьому незаконному бізнесі. Тому включається банальна протидія. Тим не менш, ми очікували, що нам можуть ставити палки в колеса, але всю роботу виконали відповідно до букви закону. Підприємство знаходиться під пильною лупою, але воно працює.
     Пропонується така схема роботи. Підприємство отримує дозвіл на геологорозвідку або спецдозвіл, визначає ділянки з корисними копалинами, а потім залучає інвестора. Прибутки від спільної діяльності мають надходити: 50% до обласного бюджету, 25% - районного і 25% - сільського. Це реальний механізм як заробити місцевим радам та суттєво поповнити свої бюджети.
     Повернімося до важливого питання – наповнення бюджетів. Ми всі знаємо як зашкалюють емоції на сесіях облради, коли діляться кошти. Не дивно. Статистика показує, що реалізується не менше 10% депутатських запитів. А фінансування обласних цільових програм?
От ми були поблизу села Лісове, де за кілька діб вирили бурштин на 12 мільйонів доларів, а там поряд школа валиться і немає й копійки, аби її підтримати.
    І хочу наголосити на ще одному надважливому питанні збереження довкілля. Вже чомусь стали звичними терміни «марсіанські» чи «місячні пейзажі», які виникають після несанкціонованої діяльності бурштинокопачів. Під час незаконного видобутку знищується ліс, руйнуються дороги, відсутні відновлювальні заходи лісонасаджень і грунту. Тому одним з найважливіших завдань КП буде контроль за виконанням інвестором рекультиваційних робіт. Таке варварське відношення до довкілля – неприпустиме, бо може призвести до екологічної катастрофи і незворотних процесів у природі. Вдумайтеся, агроном бачить наслідки своєї праці протягом року, а лісівники працюють на 3-4 покоління вперед, тому якщо не припинити знущання над природою, знамениті волинські ліси будуть під загрозою зникнення.
     А у випадку, якщо інвестори не будуть як слід займатися рекультивацією земель, контракт з ними відразу розвивається і співпраця припиняється.

Чи зможе «Волиньприродресурс» стати ефективним механізмом для отримання прибутків у бюджети від видобутку корисних копалин?

   Моя позиція однозначна: політика політикою, але найперше депутат повинен працювати над вирішенням гострих соціальних проблем життєдіяльності громади та кожної людини зокрема. В облраді 64 депутати, і в кожного традиційний набір соціальних проблем: школи, садочки, освіта, медицина тощо. Ці проблеми плюс-мінус однакові всюди в області. На сесії постійно виникають дискусії, коли ми ділимо бідні залишки того бюджету. Створення такого підприємства дало б змогу наповнити бюджети різних рівнів.
    Якби ніхто не заважав роботі комунального підприємства, до кінця цього року бюджети різних рівнів могли б заробити до півмільярда гривень. Це – серйозна підмога бюджету. Наразі ж наші запити виконують десь на 10%, є понад 30 обласних регіональних програм, які не виконуються через нестачу коштів. Тому, повертаючись до підприємства, доходи від видобутку були б величезною підмогою для вирішення соціально-економічних проблем області і нашого краю.

На одній із сесій голова обласної ради розповідав, що до нього зверталися представники інших облрад, аби поцікавитися досвідом створення комунального підприємства на Волині. Чи може така практика дати позитивний поштовх у вирішення проблеми, із якою не можуть впоратися навіть правоохоронці?

   Як на мене, таке рішення взагалі треба підняти на державному рівні. Це питання варто роботи пілотним проектом, аби максимально розповсюдити цей досвід. Як я вже казав, закону про бурштин немає і невідомо, коли він буде і як він вплине. До мене особисто зверталися колеги з Полтавської облради, які мають надра нафти і газу. Тому досвід таких комунальних підприємств цікавий людям, але в державі не йде мови, аби його підтримати. Все буде залежати від того, наскільки ми чітко і правильно спрацюємо. Тому, якщо доведемо до логічного завершення це буде показовий варіант не тільки по бурштину, а й по інших копалинах, на всю Україну.

Вас обирали в раду від округу на Ківерцівщині. Із якими проблемами найчастіше звертаються мешканці округу?

    До мого округу входить 8 сільрад та 15 селищ і сіл, але я концентруюся в основному на Цумані. Я вирішив для себе, що треба робити глобальніші речі - гроші треба залучати так, аби їх не розбазарювати. Якщо вже робити ремонт, то якісно і до кінця.
    Я вважаю, що індекс депутатської активності визначається не кількістю запитів, а їх практичною реалізацією. Це моя перша каденція в облраді, але вже вдалося дещо зробити.
    Протягом минулого року зробили капітальний ремонт покрівлі Цуманської середньої школи. Це, до слова, найбільша сільська школа Волинської області, а в корпусі з початковими класами, де навчається понад 450 дітей, стеля буквально висіла і могла обвалитися щомиті. Ви ж знаєте як у нас робиться? Як, не дай Боже, щось станеться, тоді ми миттєво знаходимо і можливості, і кошти. На щастя, біду ми попередили. Нині там нова покрівля із металочерепиці.
    Окрім того, систему водопостачання і каналізації Цуманя не модернізували і не оновлювали протягом 40 років, усе обладнання було фізично зношеним і морально застарілим. Очищені води скидають у річку Путилівка, за течією якої знаходяться два санаторії - «Пролісок» та «Червона Калина», і річка протікає по території Національного парку «Цуманська Пуща». Тобто могла статися екологічна катастрофа.
    Тому з моєї ініціативи в обласну програму «Екологія 2016-20» включили питання капітального ремонту і реконструкції системи водопостачання і каналізації селища Цумань. Минулоріч вже навіть освоєно півмільйонна гривень, закуплено в Польщі і встановлено насосне обладнання, цього року виділимо ще 828 тисяч гривень.
    У перспективі Цумань стане центром об’єднаної громади, проте у 7-тисячному селищі не було належного будинку культури, а заходи організовували у костелі. Це архітектурна пам’ятка місцевого значення, яка належить до спадку князів Радзивіллів. У 1936 році його відкривали Радзивілли та князі Потоцькі. Цей об’єкт може стати туристичною родзинкою. Його із 1997 року офіційно передали Луцькій дієцезії римо-католиків, але є усна домовленість щодо того, що у храмі будуть проводити громадські заходи. Уявіть собі - вдень там правлять службу, ввечері - дискотека.
    А інший будинок культури належав приватному підприємцю. Через переговори ми залучили гроші й з області та викупили у підприємця будинок культури для громади селища. Ми викупили його за 1,8 мільйона гривень, побудувати новий же можна за 15-20 мільйонів.
    За мого сприяння відремонтували центральну під’їздну дорогу в селі Омельне, були залучені кошти на ремонт прального відділення Луцького геріатричного пансіонату.
    У найближчих планах – реалізація низки ініціатив. Йдеться про ремонт покрівлі Липненської середньої школи, капремонт будинку культури в селі Журавичі, будівництво комунальних доріг у Цумані та селах Липне і Городище. Зараз активно працюю над цими питаннями.

Чи підтримали ви рішення облради щодо недовіри керівнику обласного управління лісового та мисливського господарства Олександру Кватирку?

    За освітою я інженер лісового господарства. Так, я голосував за рішення щодо недовіри Кватирку. Пояснення просте: факти - річ вперта. Ми отримали пояснювальну записку із конкретними цифрами які, наразі, ніхто не спростував. Окрім того, недовіру йому висловлюють не вперше, йдеться й про кримінальні провадження, і про збитки, нанесені лісовому господарству через порушення природоохоронного законодавства. На сесії прозвучала цифра у понад 14 мільйонів гривень.

Як оцінюєте роботу у волинських лісах під керівництвом Кватирка?

   Мене обурює, що часто фахові питання політично мотивують або розглядають із точки зору партійної приналежності. Є певні політичні сили, які не фахово намагаються оцінити стан справ у лісовій галузі. І використовують це для політичного піару.
    Зазвичай найбільші суперечки довкола розмов про надання мисливських угідь, природно-заповідні фонди, санітарні рубки тощо. Тому з фахової точки зору часто дивуюся.
    От ми, наприклад, човпемо Кватирка за незаконні санітарні рубки. Не можна однозначно кричати - встановлюємо мораторій на санітарні рубки. Зараз у соснових лісах українського Полісся, Білорусі, Польщі величезна проблема – верховий короїд. Через нього зникають соснові насадження на сотнях тисяч гектарів, на сполох б’ють науковці кількох країн. Так от, єдиний спосіб боротьби із шкідником - своєчасно рубати, тут недопустиме слово мораторій. Багато хто на цьому грунті вдається у політичну полеміку. Це неправильно.
    Теж саме з природно-заповідним фондом – не можна заборонити ведення мисливського господарства. Чим ми керуємося в будь-яких своїх діях? Законом. Це питання регулюється законами України «Про мисливське господарство та полювання» та «Про природно-заповідний фонд». На жаль, багато людей не розуміють суті. У законі чітко вказано, що полювання на території та об’єктах ПЗФ заборонене. Але полювання і ведення мисливського господарства – це різні речі.
   Мисливське господарство включає в себе в першу чергу проведення комплексу заходів з охорони та відтворення фауни. Це безліч заходів, починаючи із вирощування кормових культур, влаштування годівниць, солончаків, підведення води тощо. Ці заходи спрямовані на відтворення видів, а не навпаки. Саме природно-заповідні території є безпосередньо відтворюючими ділянками, де розмножуються та ущільнюються звірі.
    Проте деякі мої колеги, виходячи із політично-партійних інтересів, вбачають там виключно корупційну складову, і за межі цього бачення не виходять.
    Тому у питанні Кватирка теж дві сторони. Якщо брати по великому рахунку, то «Волиньліс» входить до п’ятірки кращих облілісів України. Структура, на мою думку, працює непогано.

Як член комісії облради із питань екології, як оцінюєте проблему ковельського ветсанзаводу? Чому посадовці допустили звезення туди такої кількості відходів?

   Завод існує вже майже 40 років, проектна потужність - 20 тонн в добу. Насправді ж він переробляє не більше 10-15 тонн – обладнання зносилося, в жахливому стані системи очистки і працюють фактично лише формально. Тому чи не основна проблема – те, що кількість решток, які везли на завод, значно переважала об’єми обробки. Таку ситуацію допускати не можна було, і тут посадові особи мають понести відповідальність

Маєте на увазі власне керівництво заводу, чи цілої служби?

    В першу чергу, саме керівництво заводу, а далі ланцюжок, хто давав які вказівки, розплутається. Незрозуміла позиція Ковельської міської ради. Заяви про те, що це державне підприємство і вони на нього не мають впливу, виглядають як мінімум цинічними. Адже мер Ковеля, корінний ковельчанин, і в першу чергу як посадова особа і колишній очільник обласної екослужби, як ніхто повинен розуміти всю складність ситуації. Тому не треба чекати обласних чи центральних вказівок, а їхати до Києва і не вилазити з владних кабінетів.
     Більше 3000 тон «сировини» завезли на завод. Підприємства такого рівня відносяться до 1 класу небезпеки. Санітарно-захисна зона там має бути 1000 метрів. Насправді житлові будови є на відстані 450 метрів. Ці ділянки видавали у 80-их роках, але людей одразу ж підсаджували на екобомбу. Згідно проекту захисна зона має бути заліснена, але замість того там чомусь людям надали землю під городи! Хтось же має за це відповісти та шукати шляхи вирішення такої ситуації.

Як знайти оптимальний вихід із цієї ситуації?

    Ситуація дуже складна, бо її дотягли до критичної точки. Я вважаю, що наразі необхідно однозначно припинити приймання сировини під контролем поліції. По-друге, треба провести усі необхідні міри стосовно утилізації тієї, яка зібралася, мінімізувати контакт з атмосферним повітрям і грунтом, терміново треба звертатися до Президента України щодо виділення державних земель, на яких захоронять і утилізують рештки тварин. І останнє – обов’язково провести перевірку, інвентаризацію підприємств, які займаються тваринництвом і переробкою м’яса. Вони не мають стояти осторонь проблеми, бізнес має прийняти активну участь у її вирішенні.
    Як з’ясувалося, там є скотомогильники, у яких вже по 30 років зберігають якісь шкури. Їх треба прибрати та все те утилізувати, аби не було контакту ні з грунтом, ні з повітрям. По-третє, завод таки має бути, але це не проблема Ковеля чи Волині. На мою думку, це загальноукраїнська проблема.
    Зараз ми стоїмо ще перед однією загрозою: можуть зупинитися серйозні м‘ясопереробні підприємства. Тобто питання мають розглянути на центральному рівні, а після того розробити комплексний підхід до вирішення проблеми, у якому має бути передбачене фінансування модернізації, реконструкції та системи очистки викидів.

Нещодавно була заява Олега Ляшка про виключення депутатів Луцької міськради із Радикальної партії. Чи підтримуєте таке рішення?

    Я голова фракції «Радикальної партії» у Волинській обласній раді і я не «заскочив» туди, використовуючи партійні прапори лише на вибори. Я ось уже четвертий рік, як член партії.
    При всій повазі до лідера нашої партії Олега Ляшка, він, все-таки, людина досить емоційна. Партійні організації повинні працювати на принципах демократичного централізму, на основі Статуту та Програми партії та з врахуванням вказівок лідера партії.
     Я в першу чергу поважаю право людей на їх вибір, а надалі це все можна вплітати в політичну та партійну канву. Хто наші (радикальної партії, - ред.) ідеологічні супротивники – це злочинна влада в особі «Солідарності» і москалі на Сході. Хлопці у міській раді проголосували проти ставлеників влади і не порушили партійно-політичного підходу. Тим більше, Костянтин Петрочук став заступником мера Луцька від «Радикальної партії Олега Ляшка».
Тому я не розумію, в чому провина моїх однопартійців.

ТЕКСТ – Василина БОРУЦЬКА