Маневицький район

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОН
 
Район розташований у східній частині області, межує на півночі з Камінь-Каширським, на заході – Рожищенським і Ковельським, на півдні – Ківерцівським районами, на сході з Володимирецьким районом Рівненської області. Він зручно розміщений на перетині залізничного та автомобільних шляхів Київ – Ковель – Варшава та Луцьк – Пінськ за 130 км від митного переходу "Ягодин" на кордоні з Республікою Польща та за 83 км від митного поста "Дольськ" на кордоні з Республікою Білорусь.
Район є одним з найбільших в області, його територія становить 2,2 тис.кв.км.
В районі 69 сіл та 2 селища міського типу Маневичі і Колки, які відповідно до адміністративно-територіального устрою утворюють 30 сільських і 2 селищні ради. Найстаріше поселення – село Старий Чорторийськ в 2000 році відмітило своє 900-річчя.
Першу писемну згадку про населені пункти Маневиччини зустрічаємо в "Літописі Руському" за 1100 рік, коли на історичному з’їзді в Увітичах князь Святополк віддає Давиду Ігоровичу містечка Дубно і Чорторийськ.
До найдавніших в районі належать села Городок (XII ст., у писемних джерелах - Чернечгородок), Колки (перша назва Романів).
Містечко Маневичі виникло у 1892 році як залізнична станція під час будівництва залізниці Ковель-Сарни. Названо за назвою поблизького села (тепер — с. Прилісне). У 30-х роках ХХ ст. швидко розростається завдяки розвитку промисловості. Зокрема тут будується одна з паркетних фабрик бельгійського фабриканта Ля Шепеля. Існували пекарні, невеличкі м’ясокомбінати, котрими володіла сім’я Климчуків.
Маневицький район утворено у 1940 році, в сучасних межах функціонує з 1965 року.
Населення 55,9 тис. чоловік, що становить 5,40 % від населення області, із них міського населення 14,2 тис. чол. (25 % ), сільське населення 41,7 тис. чол. (74,5 %), чоловіків 27,4 тис. чол. (48,7 %), жінок 29,4 тис. чол. (52,1 %)
62 % або 137 тис. га території району покриті лісом. Це обумовило розвиток лісового господарства. В районі працюють три державні та один міжгосподарський лісгоспи, державне лісомисливське господарство “Борове”.
На початку 2002 року на лісових угіддях району створено Черемський природний заповідник.
На території району - 18 озер, протікає - 21 річка , найбільші з яких: Стохід та Стир
Серед господарського комплексу належне місце займає сільгоспвиробництво. В районі діє 27 сільськогосподарських підприємств усіх форм власності 27, 3 фермерських господарства, 14,3 тис. од. господарств населення. Площа сільськогосподарських угідь становить 73,14 тис. га.
На території працюють 4 промислових підприємства, зареєстровано 98 малих підприємств та 939 підприємців-фізичних осіб.
Маневицький край належить до цікавих історичних сторінок Волині. В районі нараховується 274 об’єкти культурної спадщини національного і місцевого значення. З них: археологічних - 80, історії та монументального мистецтва - 122, архітектури та містобудування - 24.
П’ять об’єктів архітектури та містобудування занесено до Державного реєстру: Домініканський костел (1639 р.), нині діючий Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир - с. Старий Чорторийськ; Михайлівський храм (1691 р.) - с. Карасин; Преображенський храм (1600 р.) - с. Четвертня; Дзвіниця Преображенського храму с. Четвертня; Дзвіниця храму Різдва с. Троянівка.
Особливе враження складають 48 природно-заповідних об’єктів, з яких 7 набули загальнодержавної ваги.
 
ТУРИСТИЧНІ ОБ’ЄКТИ МАНЕВИЦЬКОГО РАЙОНУ
 
МУЗЕЇ
Маневицький краєзнавчий музей, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 22
Музейна кімната в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів селища Колки.
В усіх загальноосвітніх школах району обладнані кімнати історії села.
 
Майстерня народних умільців по ткацтву, с. Велика Яблунька
Керівник -- Гладун Ніна Данилівна
 
ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ
 
ЗАЛІЗНИЧИЙ ВОКЗАЛ в смт. Маневичі
Пам’ятка архітектури
 
Вітряний млин в с. Карасин
 
СМТ. КОЛКИ
Давнє містечко, раніш мало назву Романів. Велика пожежа знищила його, залишились лише обгорілі кілки. Від того часу засноване тут містечко отримало назву Колки. Засновником якого вважається князь Роман Мстиславович. Архітектурну цінність тут становить Хрестовоздвиженська церква, збудована у 1825 році.
 
У літописах Чорторийськ згадується вже під 1100 р., коли він разом з Дубно й Острогом дістався князю Давиду Ігоровичу Володимирському. Близько 1142 р. належав Святославу Ольговичу; у 1228 р., після смерті Мстислава Німого, дістався в долю Данилу, але незабаром перейшов у володіння Пінських князів. Під час польського панування належав князям Чорторийським. Тут знаходили кремінні поліровані знаряддя; на березі ріки залишки валів (за переказами - древнього міста Горбовиці, з яким зв'язані народні легенди).
У XII Старий Чорторийськ стає значимим поселенням з могутньою оборонною системою, до якої входив князівський замок, оточений високими земляними валами та дерев’яними, а пізніше, мурованими стінами з могутніми бійницями. Оточений водами Стиру, Чорторийськ був неприступним і довго служив "ключем до Волині".
 
Цегельний. Побудований на місці костелу 1639 р. архітектором П.Гижицьким. Під час першої світової війни був сильно зруйнований. У 20-х р. ХХ ст. відновлений у первісному вигляді. Костел побудований у стилі бароко. Основний стилістичний ефект зосереджений у композиції головного фасаду. Капітелі внутрішніх і зовнішніх пілястр пам'ятника декоровані ліпним зображенням прапорів ордена. Під костелом - крипта.
 
СВЯТО-ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ ЧОРТОРИЙСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР, с.Старий Чорторийськ.
Згідно з історичними даними Хресто-Воздвиженський собор був заснований у ХІІ ст. православними князями Чорторийськими. У першій половині ХVII ст. в с.Чорторийськ з містечка Колки переїхали домініканські монахи і заснували свій католицький монастир, який у першій половині ХІХ ст. перестав існувати.
З початком колективізації атеїсти перетворили собор на зерносховище і він поступово занепав.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 11 червня 1997 р., журнал №29, згідно рапорту архієпископа Ніфонта заснований Хрестовоздвиженський чоловічий монастир. Настоятелем монастиря призначений ігумен Володимир (Гапонюк).
В грудні 1997 р. рішенням Волинської облдержадміністрації Хрестовоздвиженський собор в аварійному, напівзруйнованому стані, без куполів і покрівлі переданий чернечій громаді. На сьогоднішній день в обителі проживає ігумен, 3 ієромонахи, 3 ієродиякони, 10 послушників. Братія монастиря проводить у соборі ремонтні роботи.
У монастирі діє Свято-Успенська приходська церква, в якій ченці щодня відправляють Богослужіння.
 
С. ЧЕТВЕРТНЯ
Є історичним поселенням. Це сімейний уділ князів Святополковичів. Прабатько родини Четвертинських, князь Олександр Святополкович, одержавши Четвертню, став зватися Четвертинським. Писемні джерела вказують, що цей рід походить з родини Володимира Великого, від Святополка, який був князем Туровським (1088 р.), великим князем київським (до 1113 р.). Глибоко релігійні православні князі Четвертинські чимало зробили для духовного розвитку краю.
 
ЦЕРКВИ
 
Костел в смт. Маневичі
 
Церква Різдва Богородиці в с. Боровичі
 
Церква Різдва Богородиці в с. Велика Ведмежка
 
СВЯТО-Михайлівська церква в с. Градиськ
 
Дерев'яна. В інтер'єрі збереглося декоративне різьблення ХІХ ст. У 1882 р. до західного фасаду церкви прибудували дерев'яну триярусну дзвіницю. Добудування дзвіниці змінило традиційну для Волині композицію церкви. До цього ж часу можна віднести будівництво розвиненої глави, що вінчає центр пам'ятника.
 
Хрестовоздвиженська церква та ДЗВІННИЦЯ в смт. Колки
 
Церква Різдва Богородиці та ДЗВІННИЦЯ в с. Криничне
 
СВЯТО-Успенська церква та дзвінНиця в с. Лишнівка
 
СВЯТО-Дмитрівська церква та ДЗВІННИЦЯ в с. Нова Руда
 
СВЯТО-Успенська церква та ДЗВІННИЦЯ в с. Оконськ
 
Церква ІОАННА Богослова в с. Ситниця
 
Костел Домініканців в с. Старий Чорторийськ
 
Каплиця монастиря в с. Старий Чорторийськ
 
СВЯТО-УСПЕНСЬКА церква в с. Старосілля
 
Розташована на охоронній території цвинтаря воїнів першої світової війни. Яскравий зразок волинського дерев'яного храму. Капітальний ремонт пам'ятника зроблений у 1892 р. Дерев'яна дзвіниця, що знаходиться на південь від церкви, побудована одночасно з нею. Цікава також огорожа з воротами, прикрашеними різьбленою обшивкою.
 
Цегельна. Біля церкви знаходиться дерев'яна триярусна дзвіниця початку ХХ ст.
 
 
ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ МАНЕВИЦЬКОГО РАЙОНУ
 
ОКОНСЬКІ ДЖЕРЕЛА, с. Оконськ
Гідрологічній пам’ятка природи місцевого значення.
У центрі невеликого озера в селі знаходяться два могутніх джерела, що утворюють на його поверхні два чашоподібних куполи. Протягом усього року вода в озері має постійну температуру +8ос. У великі морози над ними завжди клубочеться пара. Таємниця загадкового озера зв'язана з вапняковими породами, серед яких розташоване озеро. Могутні підземні джерела фонтанують в озері під великим тиском і дають близько 200 літрів у секунду криштально чистої води.
На Оконських джерелах - вирощується рідкісний вид риби – форель. Незамерзаючі джерела визнані перлиною краю і дивом природи. Знаходяться вони за кілометр від автотраси Київ-Варшава по автодорозі Маневичі-Луцьк. Рідкісне поліське явище оспіване не однією легендою. Місцеві жителі зберегли перекази про перебування біля джерельних витоків Б. Хмельницького і С. Наливайка.
 
ЧЕРЕМСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК.
Один з найпівнічніших в Україні, він є природно-територіальним комплексом, де збереглися малопорушені антропогенною діяльністю суцільні лісові масиви з унікальним відкритим дуже зволоженим мезотрофним болотом Черемське. В його межах розташовано два озера залишково-льодовикового генезису - Редичі (площа - 11 га, максимальна глибина - 4,5 м) і Черемське (площа - 7,7 га, максимальна глибина - 7 м).
Його площа близько 3 тис. га. Існує декілька версій щодо назви. За основу взято назву болота Черемське. Адже навколо раніше було немало черемхи. Наявність чемериці на болоті – підсилила народну версію.
Черемський природний заповідник створений на базі Черемського  заказника загальнодержавного значення і включає в себе різні природно-територіальні комплекси: меморіал, територію озера, просіки і квартальні лінії, болото, ліси.
На території заповідника відсутні лінії електропередач, дороги з твердим покриттям, населені пункти. Саме через це тут збереглися унікальні та типові представники флори і фауни.
З територією заповідника пов’язано багато цікавих історичних фактів, зокрема, бурхливі події партизанського руху під час Другої світової війни. В урочищі Кухів Груд розміщувався партизанський загін. У північно-східній частині заповідника збереглося кілька поховань невідомих солдатів. Нині в урочищі Сузанка встановлено пам’ятник партизанам, зроблені землянки за аналогією минулого.
На території заповідника - багато рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин. Рослини: береза низька, береза темна, булатка, зозулині черевички справжні, пальчатокорінник плямистий, лілія лісова, плавун річний, журавлина дрібнолистяна, любка дволиста. Тварини, птахи: борсук, видра річкова, рись звичайна, норка європейська, горностай, очеретянка прудка, пугач, журавель сірий, глухар, лелека чорний, мідянка. Передбачається створення біосферного заповідника Західного Полісся, до якого увійдуть Черемський, Рівненський та Південно-Поліський природні заповідники.
 
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ МАНЕВИЦЬКОГО РАЙОНУ
 
Гостинна садиба «Велика Яблунька» в с. Велика Яблунька. Гладун Ніна Данилівна. Тел. 8 (067) 361 55 61
 
Гостинна садиба в с. Оконськ. Саричева Ніла Іванівна. Тел. 8 (098) 780 14 60
 
http://manadm.gov.ua - офіційний сайт Маневицької районної державної адміністрації і районної ради