м. Володимир Волинський

МІСТО ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
 
Місто обласного значення, центр Володимир-Волинського району. Розташоване в 550 км від Києва, в 150 км від Львова , в 70 км. від обласного центру Луцька , в 15 км від кордону з країною Польща та 100км від кордону з країною Білорусь.
У місті залізнична станція на лінії Ковель-Львів, вузол автошляхів. Площа – 17,7 кв.км. Кількість населення 38 тис. Географічне розташування міста робило його важливими воротами між Заходом і Сходом Європи в усі часи.
Княжий Володимир – одне з найстаровинніших давньоруських міст не тільки Волинської землі, а й України. Поселення на місці сучасного міста та його околиць існували з 3-4 ст., як свідчать археологічні знахідки.
Вперше Володимир-Волинський згадується в літописах під 988 роком, коли київський князь Володимир Святославович, прозваний за свої діла «Великим» здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги він підпорядкував язичне місто під назвою Ладомир, у 988 році нарік його своїм іменем — Володимир і передав у володіння своєму синові Всеволоду.
Місто декілька століть було економічним і політичним центром південно-західної частини Київської Русі, столицею Волинсько-Галицького князівства. Про нього розповідають давні писемні джерела – “Повість временних літ”, “Слово о полку Ігоревім”, “Галицько-Волинський літопис” пам’ятки матеріальної культури, археологічні розкопки давніх поселень.
 
ТУРИСТИЧНІ ОБ’ЄКТИ М. ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
 
МУЗЕЇ
Історичний музей (понад 16 тис. одиниць зберігання), вул. Івана Франка, 6, тел. 21911. Графік роботи: понеділок – п’ятниця, неділя з 830 год. до 1730 год.
 
Є пам'ятником великого і яскравого періоду Київської Русі і князівств Х-XIII ст.ст. Являють собою залишки міста, заснованого близько 1000 р. князем Володимиром Святославовичем, відкіля і походить назва Володимир.
Володимир-Волинський мав важливе стратегічне значення як західний форпост Київської Русі. Городище значно зміцнюється після того, як Володимир-Волинський стає столицею Галицько-Волинського князівства (1199 р.).
В другу половину ХІІІ ст. місто було зруйноване військами Батия. У 40-х рр. XIV ст. на місці міста будується кам'яне зміцнення, що у 70-х рр. було зруйновано до фундаментів. У XVI ст. тут уже був дерев'яний замок, побудований з дуба, що складається з п'яти веж: чотирьох кутових круглих у плані й однієї надвратної прямокутної. Вежі стояли на валах, з'єднувалися між собою дерев'яним палісадом із внутрішніми бойовими галереями. Вали були оточені ровом, що наповнювався водою з р. Луг. На території замка знаходилися князівський палац, побудований із соснового дерева, покритий ґонтом, церква Якима і Анни, 71 городня і 12 землянок. У XVII-XVIII стст. замок поступово втрачає своє стратегічне значення і руйнується. Опис замка 1765 р. свідчить про наявність у ньому лише старого дерев'яного моста, двоярусних воріт і одного дуже старого дерев'яного будинку. Вали обпали й обсипалися, а рів цілком відсутній.
В даний час від замку залишилися лише земляні вали, що мають конфігурацію неправильного чотирикутника (130 х 240 м) які піднімаються на висоту 9-10 м і оточують площу 3.12 га.
 
ЦЕРКВИ
Єдиний пам'ятник давньоруського зодчества, що дійшов до, наших днів. Розташований на пагорбі поруч із древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвінницею становить своєрідний комплекс так званого "замочка" - укріпленої резиденції волинських єпископів.
Побудований за бажанням Володимира-Волинського, а пізніше великого Київського князя Мстислава Ізяславича придніпровськими майстрами. Його конструкції, техніка кладки й архітектурних форм близькі до архітектури Кирилівської церкви в Києві та інших будівель цього типу.
Це єдина пам'ятка архітектури домонгольського періоду, що збереглася на території Волині. В його стінах приймали князівство 17 князів України-Русі. Саме Свято-Успенський собор вказується як одне з можливих місць   поховання батька Данила Галицького - одного з найхоробріших руських князів, що об’єднав Волинь та Галичину, Романа  Мстиславовича. Відвідавши Мстиславів храм, можна вгамувати не лише духовну спрагу, поруч у парку "Слов'янський" ось уже понад 1000 років б'є животворне цілюще джерело.
Протягом усієї своєї історії пам'ятник багаторазово горів і відновлювався. У 1753 р. до західного фасаду прибудований великий двоповерховий портик, зроблений фронтон, частину древніх вікон закладена, інші розтісані, прорубані нові. У середині XVIII ст. з південної сторони апсиди прибудовані двоповерхові келії. В другу половину XVIII ст. проводилися подальші перебудови собору. Пам'ятник довго перебував у запустінні, використовувався як "казенний магазин" (склад) і поступово руйнувався. У ХІХ ст.  відбувалися численні ремонти - 1803, 1804, 1808, 1818, 1819 р. Однак у 1829 р. храм зовсім перетворюється в руїни - обвалилися залишки зводів і купол. У 1896 р. професор А.В.Прахов проводить археологічні дослідження залишків собору. Храм обміряний, зарисовані фасади, розрізи, розкриті фрески. У 1896 р. прийнятий проект реставрації спорудження (архітектор Г.И.Котів).
У 1896-1900 р. собор відновлюють у формах ХІІ ст.
Будинок із дзвінницею, 1494 р. Кам'яний, побудований на місці дерев'яного. Реставрований у 1969-1971 р.
Стіни з воротами, XVII ст. Комплекс оточений цегельними стінами. Головний вхід - масивні двоярусні ворота. Другий вхід - невелика хвіртка із північного заходу.
 
СВЯТО-ВАСИЛІВСЬКА ЦЕРКВА XIV-XVСТ.
Пам’ятка містобудування і архітектури національного значення. Точне датування будівництва церкви невідоме.
Існує легенда, за якою князь, повертаючись із переможного походу проти білих хорватів та в подяку Богу за цю перемогу наказав кожному воякові покласти камінь у його будову. І за один день спорудили обиденний храм Св. Василія. Коли i ким побудована нинiшня церква, невiдомо.
Пам’ятка неодноразово добудовувалась і перебудовувалась у ХІХ та на початку ХХст., коли був добудований притвор, ганок, дзвінниця, з’явилася декоративна голівка у псевдоросійському стилі.
Свято-Василівська церква-ротонда – чи не єдиний храм такого стилю, що зберігся в Україні. Особливість споруди полягає у тому, що вона є восьмипелюстковою ротондою (круглий храм).
На кам’яній дошці у стіні з північної сторони храму вцілів напис глаголицею, з якого можна розібрати лише три слова: “ Помози , Боже... Княже...”.
У церкві знаходиться оригінальна ікона – Богородиця Одигітрія XVII ст.
 
Перший костел Iоакiма та Анни побудований у 1554 році з дерева на пожертвування княгині Анни Збаразької в 1751р. костел передано ордену капуцинів. Кам'яний костел був побудований в 1752 році на мiсцi згорілого дерев'яного. Кілька разів він горів i знову відбудовувався. Так, наприклад, в 1853 роцi знову перебудовуються куполи веж костелу, сама будівля була покрита бляхою i пофарбована.
Костел Iоакiма i Анни побудований в стилі провінційного пiзнього бароко (Вiленське бароко). Це тринефна базилiкальна двовежова споруда з двоярусним центральним i одноярусними бiчними нефами. У 14 столiттi на хорах були розміщені невеликий дев'ятиголосний орган, нинi втрачений. За легендою, в 1794р. у монастирі капуцинів були заховані державні коштовності Речі Посполитої.
 
Архітектор М.Радзиминський. Пам'ятник барочної архітектури Волині. Будівля келій була дерев'яною. Орієнтований на схід, цегельний.
 
СОБОРНИЙ ХРАМ СВ. МИКОЛАЯ
В 1780 році у Володимирі-Волинському була побудована каплиця св. Iосафата Кунцевича на кошти унiатського єпископа Порфирiя Скарбки Важинського. Каплиця побудована на мiсцi, де стояв будинок батькiв Iосафата Кунцевича. У 1800 роцi каплицю передано православній церкві i освячено іменем Св. Миколая. В 1910р. церква виконувала функції цвинтарної каплиці, з 1914 до 1939 років використовувалась, як парафіяльна. В архітектурному плані - це типова одноповна безкупольна двокамерна церква, типова для архітектури України та Польщi 17-18 столiть.
 
СОБОР РІЗДВА ХРИСТОВОГО (колишнiй костел єзуїтiв Серце Iсуса)
Костел побудований в межах старого (окольного) мiста. Його схiдний тильний фасад виходить до заболоченої мiсцевостi.
В 1718 р. Ядвига з Санчкiв Загоровська фундує мiсiю єзуїтiв у мiстi, в якiй було двоє ченцiв. У 1755 р. слонiмський староста Гнат Садовський з дружиною фундує мiсiйний єзуїтський костел, будiвництво тривало 15 рокiв. У 1762 р. мiсiя отримала статус монастиря. В 1770 р. костел освячено пiд назвою "Серце Iсуса". В 1773р. буллою папи Климента IХ орден єзуїтiв був скасований, а всi заклади ордену на територiї Польщi i Росiї закритi. В 1782р. Комiсiя Народної освiти передала право на костел ордену Василiан, а в 1840 р. внаслiдок переведення ордена у православ'я, монастир став православним (чоловiчим). З 1891року храм був резиденцiєю православних єпископiв. В 1921 роцi монастир i церкву передають римо-католицькiй єпархiї. Пiд час війни (1941-1945 р.р.) костел було пошкоджено вибухом бомби, а пiсля вiйни взято пiд охорону, як пам'ятник архітектури. З 1983 р. почато ремонтно-реставрацiйнi роботи, побудовано в стилі пізнього бароко. Костел однонефний, фасад має хвилясту форму, центральна пладина його вигнута, вежі виступають, архітектор Мiхал Радземiнський.
 
                      ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ
 
Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Слов’янський», м. Володимир-Волинський, площа 27.53 га.
Парк закладений у 1988 році, споруджена «Княжа алея», де встановлені скульптури князів, діє два джерела з кришталево-чистою водою, що підтримують гідрологічний режим р. Луги. Серед трав’яної рослинності парку зростають коручка болотяна, занесена до Червоної книги України.
 
Ботанічна пам’ятка природи «Дуб-велетень», м. Володимир-Волинський, площа 0.01 га.
Дуб черещатий віком 170-180 років, висотою 24 м, діаметром стовбура 112 см, шириною крони 26 м.
 
www.volodymyrrada.gov.ua – сайт міста Володимир-Волинський