Ковельський район

КОВЕЛЬСЬКИЙ РАЙОН
 
Розташований у північно-західній частині України в зоні українського Полісся, у географічному центрі Волинської області. Межує з Старовижівським, Камінь-Каширським, Маневицьким, Рожищенським і Турійським районами Волинської області.
Район утворено у 1939 році. Розташований на річці Турія правій притоці Прип’яті. Місто Ковель засновано на основі села Ковле. Воно отримало Магдебурзьке право згідно королівської грамоти від 24 грудня 1518 року. У 1518 році Ковле стало містом.
Кількість населених пунктів – 93, у тому числі: селищ міського типу – 2, сільських населених пунктів – 91
Площа - 173,4 тис. га, що становить 8,5 % території області. Населення 43 тисячі чоловік.
Сільгоспугідь – 96 тисяч гектарів, з них передано у приватну власність – 62 тисяч гектарів. Площа лісів – 76 тисяч гектарів, водойм (озер, ставків, водосховищ) – 24 тисячі гектарів. З них передано в оренду – 12.
В районі нараховується 5266 гектарів ріллі на землях запасу і резерву, які пропонуються для здачі в оренду для сільськогосподарського використання.
На території району - 19 природних озер і 11 штучних водойм. Район розташований у північно-західній Поліській фізико-географічній зоні.
Рельєф району має рівнинний характер, частково низинну поверхню.
У Ковельському районі переважають дерново-підзолисті, середньо підзолисті, піщані та супіщані ґрунти, крім цього зустрічаються лучні, торфоболотні ґрунти та торфовища.
Ковельщина багата на запаси корисних копалин: торфу, глини, піску, сапропелю. Детально розвідані запаси сапропелю в озерах сіл Любитів, Уховецьк, Іванівка, Перковичі, Білин, Доротище, Облапи, Озірне, Любче загальною потужністю 5 - 6 млн. тонн. Розвідане також родовище піску в с.Радошин.
Ковельський район займає вигідне географічне положення, розміщена на перехресті європейських торгових шляхів. Через Ковельщину проходять найкоротші шляхи між Києвом, Варшавою та Берліном, що створює передумови для міжнародного співробітництва та набуття статусу трансєвропейського "мосту" у розвитку міждержавних зовнішньоекономічних зв'язків.
Відстань до баз відпочинку озера Світязь – 90 км.
Під охороною держави знаходяться 85 пам’ятників історії та культури, з них: археології – 4, історії – 75, мистецтва – 6.
 
ТУРИСТИЧНІ ОБ’ЄКТИ КОВЕЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
 
ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-САДИБА ЛЕСІ УКРАЇНКИ в с. Колодяжне зі своїм сектором “Лісова пісня” в урочищі Нечимне.
Село Колодяжне  знаходиться в одному з чарівних куточків Волинського Полісся. Розташоване на віддалі кілометра на схід від Ковеля, обабіч дороги Київ-Брест, головна вулиця села перетинає шосе і залізничну колію Київ-Рівне-Ковель.
Село давнього походження. Воно згадується в документальних джерелах 1583 року у зв’язку з перебуванням на Волині князя Андрія Курбського. Збереглися перекази про те, що в центрі села були два великі колодязі, їх вода славилась чудовим смаком. Проїжджі зупинялися тут, щоб напитися. Мабуть, саме тому й поселення назвали Колодяжним. На весь світ воно стало відомим завдяки Лесі Українці та Олені Пчілці, які жили і творили тут.
На місці Косачівської господи волиняни мають комплекс споруд на території 6,3 га землі - Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, який було відкрито у 1949 році і який є філіалом Волинського краєзнавчого музею.
Як свідчать архівні документи, батько Лесі Українки Петро Косач восени 1868 р. придбав у Колодяжному 471, 44 десятин землі з прилеглими до нього урочищами. Живучи в Луцьку, навесні 1879р., він розпочав у селі планову забудову, власне, будівництво того дому, що звався в родині "великим", згодом "старим", а серед колодяжненців "палацом".
1882 р. будівництво було закінчено, і родина переїхала на постійне життя : батько, мати, Михайло, Лариса і Ольга. Менші діти - Оксана, Микола, Ізидора народились в Колодяжному. В Колодяжному почалася активна літературна творчість та видавнича діяльність Ольги Петрівни Косач (літературний псевдонім – Олена Пчілка).
В експозиції музею представлені меморіальні речі Лесі Українки і родини Косачів, прижиттєві видання творів письменниці та Олени Пчілки.
Виставка в музеї розділена на чотири експозиційні зали – “Волинськими стежками Лесі Українки”, “Колодяжне – колиска Лесиного таланту”, ”Крізь все життя – до “Лісової пісні””, “Історія садиби Косачів. Трагедія родини”.
У 2004 році в урочищі Нечимне був відкритий музей "Лісової пісні".
 
Пам'ятник архітектури підйому парадного палацового будівництва.
Садибний будинок, поч. ХХ ст.
В другій половині XVIII ст. в центрі сучасного парку знаходився палаццо дворян Вільгів, пам'ятник архітектури піднесення парадного палацового будівництва. Садибний будинок поч. XX ст. побудований на фундаменті зруйнованого палацу, пізніше він перебудовувався. Цегляний, двоповерховий, у плані складної конфігурації.
Садибні ворота, друга половина XVIII ст. Це був головний в'їзд у садибу (XVIII-XIX ст.ст.), розташовану в центрі мст і що займає велику територію з густим парком і звіринцем, оточеним високою цегельною стіною. До кінця XIX ст. в'їзні ворота вже були єдиним спорудженням, що залишилося від первісної забудови. Паркова територія при реконструкції селища була прорізана вулицею і в'їзні ворота утратили своє пряме призначення. Ворота цегельні, прямокутні в плані, з арковим проїздом (закладений). Покриті чотирискатним дахом із заломом.
 
ЦЕРКВИ
СВЯТО-ГЕОРГІЇВСЬКА ЦЕРКВА, с Голоби
Збудована у 1783 році чернігівським воєводою Людовіком Вільге як греко-католицька. Храм є пам’яткою перехідного типу від бароко до класицизму, поруч з яким ажурна дерев’яна дзвіниця в стилі народної архітектури Волині. В 1885 році черепичний дах був замінений залізним. Храм цегляний, оштукатурений, однонефний, з п’ятигранною апсидою і двома вежами по західному фасаді. Вежі – двоярусні, завершені куполами. Фасади розчленовані лопатками. Перекритий дерев’яною стелею в XIX ст., яка замінила перекриття.
В середині зберігається дивовижної краси образ Матері Божої, перенесений зі зруйнованої церкви василіан у сусідньому селі Погіньки. Окрім розкішного іконостасу, у церкві можна побачити дивовижний розпис «Адам у раю».
На південний захід від церкви розташована дзвінниця. Дерев’яна, двоярусна, квадратна в плані. Перший ярус – рублений, покритий широким причілком, другий – каркасний з відкритою круговою аркадою. Чотирьохскатний дах покритий гонтою. Композиція дзвіниці характерна для дерев’яної архітектури XVII – XVIII cт. В храмі знаходилася ікона Юрія Змієборця написана в XVI cт. (зараз на зберіганні в музеї волинської ікони). Найдавніше зображення святого, культ якого у межах області був дуже поширений.
 
КОСТЕЛ МИХАЇЛА с. Голоби(1711-1728 рр.)
Цегляний, оштукатурений, хрестоподібний в плані. Над нартексом – дерев’яна башта – дзвіниця, що замінила зруйновану під час Першої світової війни. Зверху – хрестоподібні і сферичні перекриття. Фасади пам’ятки позбавлені декору. Стіни і верх розписані темперою (XVIII ст.).
У XVIII – XIX ст. в центрі Голоб знаходилась садиба, яка займала велику територію з густим парком і звіринцем, оточеним високою цегляною стіною. До кінця XIX ст. в’їзні ворота до садиби залишились єдиною спорудою від початкової забудови. Це пам’ятка архітектури періоду піднесення парадного палацового будівництва. Ворота цегляні, оштукатурені, прямокутні в плані, з арочним проїздом на першому поверсі. Покриті чотирьохскатним дахом із заломом.
Садибний будинок початку XX cт. побудований на фундаментах зруйнованого палацу, пізніше перебудовувався. Цегляний, двоповерховий, в плані складної конфігурації. Головний вхід позначений шістьма тосканськими колонами, які підтримують напівкруглий балкон. Недалеко від садиби розміщені три паркові скульптури XVIII cт., які є яскравим прикладом монументальної скульптури Волині. З усього розмаїття дерев сусіднього парку залишився пірамідальний дуб та червонолистий бук.
 
ЦЕРКВА СВЯТОГО ДМИТРА СОЛУНСЬКОГО в селі Гішин.
Датована 1567 роком. Є найдавнішою пам’яткою дерев’яної архітектури Волині. Храм перебудовувався і ремонтувався в XVIII і XIX століттях.
  Стоїть він на березі тихоплинної Турії, збудований без жодного цвяха, кріплений дерев’яними тиблями. Дерев’яна, трьохзрубна, одноверха, з одним ярусом дзвіниці над бабинцем – композиція, яка рідко зустрічається на Волині. В споруді значно виділяється квадратний в плані центральний зруб, врівноважений зі сходу і заходу рівноширокими і рівновисокими п’ятигранною апсидою і прямокутним в плані бабинцем. Останній не має вікон – характерна особливість ранніх дерев’яних церков. Оригінальним є формування внутрішнього простору центрального зрубу. Його стіни переходять у високий чотиригранний пірамідальний зруб, зверху якого призматичний четверик – лампа, зашитий плафоном і увінчаний маківкою (XIX ст.). Це єдина з таким перекриттям пам’ятка на Волині, що являє собою найбільш архаїчний тип української дерев’яної церкви. Під покрівлею збереглась унікальна в архітектурі конструкція древнього карніза – у вигляді напіварки – кронштейна. Східний зруб був перекритий зімкнутим зрубним зводом, від якого в даний час збереглась лише нижня обшальована частина, схована ззовні під високим дахом з куполом. Конструкція дзвіниці – всередині каркасно-арочна з різьбленими кронштейнами, укріплена тиблями. В XIX ст. вона була обшальована і піднята.
В інтер’єрі бабинець поєднується з основною частиною храму вигадливою фігурною аркою – вирізом, з обох боків якої збереглись фрагменти декоративного розпису (XVI ст.). В храмі знаходяться ікони XVII ст., написані темперними фарбами.
 
 
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА, в селі Дроздні.
Один з дерев’яних, хрестоподібних в плані храмів. датована 1710 роком. Всі рукави однакової ширини, але бокові вкорочені по поперечній осі, що підкреслює компактність об’ємів і їх розвиток у висоту. Вертикальний акцент особливо посилюється в інтер’єрі, де всі зруби поєднуються один з одним і центральним нефом через широкі прогалини, завдяки чому весь простір здається єдиним. Значний по своїм розмірам купол своєрідної грушоподібної форми лежить на високому восьмирику. Форма її зроблена під впливом перекриттів камінної архітектури. В 1888 році до бабинця була прибудована дзвіниця.
 
СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ ХРАМ в Доротищах.
Як фортеця вже 230 років стоїть – цегляна, оштукатурена, трьохчастинна по типу. Середня частина в плані наближена до квадрату з симетрично прямокутними рівновисокими апсидою і передньою частиною храму. В результаті склалась композиція, що характерна для українських дерев’яних церков. Вирішення внутрішнього простору відповідає схемі інтер’єру дерев’яної споруди і традиціям бароко XVIII cт. Низька без природного освітлення передня частина будівлі з хрестоподібним перекриттям підкреслює високо розкритий під напівсферичним верхом простір нефа. Над центральною частиною перекриття півциркулярне.
Храм покритий двосхилим дахом, увінчаною по коньку в центральній частині стилізованою маківкою (др. пол. XIX ст.). Фасади притвору і абсиди мають утоплені панелі з фігурним вирішенням їх кутів. На східному фасаді два барочних фронтони, на західному – один, аналогічний одному з східних фронтонів. По осі споруди розташований невеликий декоративний двоярусний барабан з куполом. В комплексі з церквою, на південь від неї, розташована цегляна, квадратна в плані, двохярусна дзвіниця (четверик на четверику) кінця XIX ст.
Художню цінність являє частково збережений в інтер’єрі настінний темперний розпис кінця XVIII ст. виконаний в іллюзіоністичній манері. Являє собою зображення католицького вівтаря в стилі бароко і Архістратига Михаїла в нижньому ярусі. Професіоналізм виконання розпису дозволяє віднести її до майстрів Львівської школи монументального іллюзіоністського живопису, заснованої І.Строїнським, на північній і південних стінах апсиди збереглись два погрудних зображення євангелістів в медальйонах.
 
ЦЕРКВА   ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, с. Любитів.
 Унікальна історична пам’ятка архітектури. Зовні на церкві, на верхньому місці розміщена давня ікона Пресвятої Богоматері з Богодитятком на лівій руці, вгорі в колі променів – зображення святого Духа. Церква має три дзвони. Великий, вагою майже 300 кілограмів, литий 1876 року з зображенням Спасителя та Іоанна Хрестителя.
 
ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ
Ландшафтний заказник “Нечимне” (с. Скулин, площа 40 га, Ковельський лісгосп) – унікальний природний комплекс, що складається з озера карстового походження, цінних, високобонітетних насаджень дуба черещатого (окремі дерева мають вік понад 300 років), лучно-болотяних та чагарникових угідь, що створюють мальовничий ландшафт, де серед трав’яної рослинності зростають рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України. Урочище «Нечимне» являє собою не тільки ландшафтну і ботанічну, але й меморіальну цінність. В цих місцях неодноразово перебувала Леся Українка і тут черпала творчу наснагу для створення всесвітньо відомої поетичної драми “Лісова пісня”.
Найцікавіша південна частина території заказника, де серед дубового і соснового лісу трапляються великі і гарні луки вкриті строкатим, дивовижним килимом поліських квітів. На одній із галявин поблизу озера стоїть великий дуб. Біля нього табличка, де рясніють бентежні, зворушливі слова: «Місце, де відпочивала Леся». Далі інші таблички: «Місце, де стояла хата дядька Лева», «Криниця, з якої Леся пила воду».
 
ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
Ландшафтний заказник “Волошки” (с. Волошки, площа 1255 га, Ковельський держлісгосп) – природний комплекс, у складі якого переважають листяні породи дерев, серед яких домінують дуб черещатий і ясен болотяної форми, віком понад 120 років, зустрічаються також ділянки ялини звичайної, а на зволожених грунтах зростає вільха чорна. В підліску домінують ліщина, крушина ламка, бруслина, а в трав’яному покриві – гравілат, кропива, снітка. Окрасою ландшафту є мальовничі поляни з різними асоціаціями цінних рослин. Дуже різноманітний склад грибів – макроміцетів, серед яких зустрічаються білі, польські гриби, близько 20 видів сироїжок, 15 видів хрящів – молочників. Багатий також тваринний світ, серед якого домінують різні види птахів, переважно горобцеподібні.
Ландшафтний заказник “Літинський” (с. Грушівка, площа 160 га, Ковельський держлісгосп) – типовий для Полісся масив сосново-дубових насаджень високого генофонду, 1 – 2 бонітету, віком 70 – 100 років. В підліску зростає горобина та крушина. У трав’яному покриві поширені папороть, ягідники (чорниця, суниця), значні запаси лікарських рослин, а також рідкісні види, занесені до Червоної книги України: вовчі ягоди пахучі, лілія лісова і зозулині черевички справжні.
 Ландшафтний заказник “Прирічний” (с. Гішин, площа 680 га, Ковельський держлісгосп) – природний комплекс на горбистому рельєфі, розташований вздовж правої надзаплавної тераси р. Турії, що включає цінні соснові насадження 2 – 3 бонітету віком до 50 років та суміжні ділянки листяних порід дерев.
 Ландшафтний заказник «Радовичівський» (с. Грушівка, площа 33 га, Ковельський держлісгосп) – цінний лісовий масив дубово-соснових і березових насаджень 2 бонітету, віком 100 років. У підліску вологої судіброви зростає горобина, крушина і граб, а серед трав’яної рослинності  -- ряд регіонально рідкісних видів, зокрема, хвощ великий, плаун булавовидний, а також підсніжник звичайний, занесений до Червоної книги України. З фауни представлені 15 видів парнокопитних і хутрових звірів, а з птахів зустрічаються тетеруки, орябки, а також домінуючі в лісі – горобиноподібні.
Ландшафтний заказник «Скулинський» (с. Скулин, площа 150 га, Ковельський держлісгосп) – цінний лісовий масив сосново-березових насаджень 1 – 2 бонітету, віком 30 – 50 років, що зростають на слабо зволожених, супіщаних і суглинистих грунтах. У підліску зростає крушина, горобина. Багатий різновидовий склад трав’яних рослин, переважають ягідники чорниці, бруслини, зустрічаються лікарські рослини (звіробій, чистотіл, череда, медунка лікарська), а також рідкісний червонокнижний вид – журавлина дрібноплідна. Різноманітний тваринний світ, що нараховує 15 видів парнокопитних і хутрових звірів, велику кількість видів птахів.
Ландшафтний заказник «Стохід» (на північ від с. Заячівка, площа 1572 га, СЛАТ «Тур») – унікальний природний комплекс, розташований у заплаві р. Стохід – сама ріка, десятки її рукавів, заплавні ліси та прибережні ліси на терасах. Серед лісових насаджень переважає вільха чорна, сосна звичайна. Тут зустрічаються з рослин плаун річний, а з тварин махаон, лелека чорний, змієїд, глушець (глухар), журавель сірий, пугач, горностай та видра річкова, занесені до Червоної книги України, а також деркач, занесений до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світових масштабах. Тут проходять масові міграції птахів, де щорічно пролітає до 50 тисяч птахів, серед них найчисельніші гусеподібні, журавлеподібні, сивкоподібні та горобцеподібні. Ця територія віднесена до водно – болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів.
Ботанічний заказник «Задибський» (с. Зелена, площа 309 га, Ковельський держлісгосп) – цінна ділянка насаджень сосни звичайної віком до 80 років, з домішкою берези, де серед трав’яного покриву зростають рідкісні види рослин: лілія лісова, венерині черевички справжні, а також цінні види лікарських рослин: конвалія травнева, валеріана лікарська, звіробій, медунка лікарська.
Ботанічний заказник «Лісова дача» (с. Скулин, площа 21,2 га, Ковельський держлісгосп) – сосново – дубові насадження віком 75 років з різноманітною трав’яною рослинністю і значним запасом цінних лікарських рослин: конвалії травневої, алтея, звіробою. З рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України, тут зустрічається: баранець звичайний, молочай волинський, сон чорніючий.
Ботанічний заповідник «Любче» (с. Любче, площа 33,7 га, Тойкутська сільська рада) – унікальний озерно – болотний комплекс , що сформувався на місці карстового провалля. Його центральною частиною є озеро Охотин, площа якого поступово скорочується і на сьогодні не перевищує 12, 6 га. Багатий тваринний світ заказника, тут водиться 6 видів рідкісних комах, занесених до різних охоронних списків. Незважаючи на значний антропогенний вплив рослинний покрив зберігся в природному, малозміненому стані. Він насичений величезною кількістю особин 9 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Шейхцерія болотна належить до першої категорії охорони. Найрідкіснішим є молодильник озерний (лише 3 місцезнаходження в Україні). Тут знайдені рідкісні види мікроскопічних водоростей, відновлені рідкісні комахи. Можна передбачити, що при подальшому комплексному дослідженні біорізноманіття цього заповідного об’єкта ще буде виявлено рідкісні види водоростей, комах, птахів.
Загальнозоологічний заказник «Урочище Стахор»  (між смт. Голоби і с. Битень, площа 46,6 га, Голобська селищна рада, Радошинська сільська рада) – антропогенний комплекс на місці торфокар’єрів, де водяться зайці, лисиці, кулики, лелеки чорні, журавлі сірі.
Орнітологічний заказник «Кулики» (с. Поповичі, площа 25 га, СТ «Поповичі») – болотяний масив, звідки бере початок притока р. Стохід, з прилеглими луками, невеличким гаєм та лісосмугою. Болота – низинні, порослі осоковими угрупуваннями, місцями мохами, очеретом, рогозом та кущами верболозу. У складі лісових ділянок є дуб, сосна, вільха. Місце розмноження різних видів птахів: куликів (дупель, бекас, грицик великий, коловодник звичайний, чайка), водоплавних (чирка більша, крижень), сов вухатих, дрозда співочого.
Орнітологічний заказник «Радошин» (с. Радошин, площа 1600 га, СЛАТ «Тур») – цінний лісовий масив, що включає вільхово-осикові насадження природного походження віком до 40 років, соснові молодняки, місцями, серед лісу, зустрічаються невеличкі природні водойми, заболочені місця. В підліску зростають крушина ламка і ліщина, а у трав’яному покриві – папороті, ягідники. Серед масиву знаходяться гніздові місця рідкісних видів птахів: скиглячка малого і луня польового, шуліки чорного, дятла чорного, дятла зеленого, чисельна мікропопуляція берестянки, місцями – іволги, сойки, зяблика і зеленяка.
Гідрологічний заказник «Гулівський» (с. Гулівка, площа 242 га, СЛАТ «Тур») – болото, поросле рідколіссям вільхи чорної і берези, а також чагарниками, що є місцем розмноження болотяної дичини.
Гідрологічний заказник «Соминський » (с. Скулин, площа 29,8 га, СЛАТ «Тур») – болото на місці озера, місце розмноження болотяної дичини.
Ботанічна пам’ятка природи «Дуб звичайний- велетень -1» (с. Волошки, площа 0,01 га, Колодяжненська сільрада) - дерево віком 635 років, діаметр стовбура 2 м, висотою 27 м, що зростає біля клубу.
Ботанічна пам’ятка природи «Дуб звичайний- велетень -2» (с. Волошки, площа 0,01га, Колодяжненська сільрада) - дерево віком 535 років, діаметр стовбура 1,2 м, висотою 25 м, що зростає біля клубу.
 
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ КОВЕЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
 
Агросадиба “Несухоїжі” в с.Тойкут поблизу річки Турія серед цілющого соснового лісу, за 800 метрів від автодороги Ковель–Любешів та в кілометрі від залізничної станції “Несухоїжі”. Назва території пов’язана з тим, що тут в давнину працювали лісоруби, які сплавляли деревину по річці. А поблизу була харчевня, де можна було поїсти «не на сухо» - скуштувати гарячі страви.
 
 
Гостинна садиба «Вербиченька» Сергій та Лідія Козулі с. Воля Любитівська пропонують туристам круглорічний відпочинок (можна з дітьми). Будинок на три кімнати з усіма зручностями, туалет, ванна, душ. Є колодязь, кухня, ставок, музей старовини. В господарстві є коні, корови, телята, свині, домашня птиця, цесарки.   
 
Гостинна садиба «Володар» в с. Кричевичі. Руденюк Валерій Миколайович. Кімнати для 3-10 осіб зі всіма умовами. Є лазня, зоокуточок зі страусами та кролями. Є можливість порибалити, поплавати на човнах.  
 
Агросадиба Василя Осіпчука в с. Скулин. Вам запропонують екскурсії до пам’ятника воякам УПА (на відстані 100 м), заповідне урочище «Нечимне», де розміщений музей «Лісової пісні» (на відстані 5 км).  
 
Гостинна садиба «У Петровича» в с. Будище за 12 км від міста Ковель.  Бернацький Петро Петрович. Є сауна, басейн, більярдна, міні-тренажерний зал.  
Місце   відпочинку   «Козацька   застава», с. Воля    Ковельська Печенюка Миколи Васильовича розташоване біля автомобільної магістралі Варшава – Ягодин.  
 
Водосховище (Кричевичівська с/р), орендарем якого є СФГ «Володар» віддалене від міської цивілізації, що дає можливість повноцінно відпочити на лоні природи. Тут є можливість порибалити на різноманітні види риби (навіть ловиться вугор), поплавати на човнах. За 200 метрів – ліс, де повно грибів, ягід.        Неподалік поблизу ставів з чистою водою господар збудував затишні будиночки з кімнатами для 3-10 осіб. В них створено умови для відпочинку – є телевізор, холодильник, плита для приготування їжі. Поряд колонка, звідки можна набрати чистої смачної води. До послуг бажаючих лазня.  
 
Відпочинок на водних об’єктах:
1.    Озеро Межиліське (пн с. Білин – 1 км, площа водної поверхні – 1, 4 га), орендар - Моголюк Ігор Миколайович,    можливість порибалити на коропа, лина; покататись на човнах, є вагончик для збереження речей, місток з накриттям, для відпочинку в гарному товаристві бесідка , обшита лозою, продаж неповторних різьбяних виробів.
2.    Штучна водойма (Дубівська с/р, площа водної поверхні – 2 га), орендар – Чаюк Андрій Петрович,    можливість порибалити, покататись на човні, обладнано місце для тимчасового відпочинку.
3.    Озеро Сомин (пн с. Скулин – 4,5 км, площа водної поверхні – 24, 2 га), користувач – СЛАТ «Тур», риболовля за помірну плату, здається в користування човен; на березі бесідка, а посеред озера облаштовано шалаш.
4.    Водосховище (між селами Старий Мосир і Новий Мосир, орендована площа 80,2 га), орендар – Чапко Микола Васильович,  зручний доїзд (асфальтоване покриття), будиночки для ночівлі, бесідки, щоб заховатись від сонця і дощу, пірси для зручної рибалки, прокат човнів. Риболовля за помірну плату.
5.    Водосховище (поблизу села Зелена, орендована площа – 6,45 га), орендар – Чалайдюк Віктор Федорович, тел. 80677797124 – відпочинок в бесідках, рибалка.
6.    Стави (між селами Волошки і Уховецьк, 1,5 км від траси Ковель – Київ, орендована площа – 12 га), орендар – Василюк Ярослав Петрович, тел. 80679334076 – бесідка, пірс, спортивний майданчик, шашличниця, місце для вогнища, прокат човнів, риболовля, навкруги гарні краєвиди.
7.    Озеро Любче (поблизу села Любче, площа водної поверхні -12,6 га), орендар – Радобенко Сергій Григорович, кемпінг, бесідки, спортмайданчик для занять волейболом, футболом; місце для таборування, риболовля, катання на човні; місцевість , багата на журавлину.
8.    Водосховище (Кричевичівська с/р, площа водної поверхні - 51 га),   оренда - СФГ «Володар»,   можливість порибалити на різноманітні види риби (навіть ловиться вугор), поплавати на човнах. За 200 метрів – ліс, де повно грибів, ягід. Можна зустрітись з представниками тваринного світу Волині – видрою, бобром, чорною лелекою, журавлем, почути токування тетерів, помилуватись рідкісними рослинами. Біля берега бесідки для відпочиваючих, хороші умови розбиття наметового табору. Орендар в разі потреби безкоштовно забезпечить сухими дровами.
 
http://www.koveladm.gov.ua/ - сайт Ковельської районної райдержадміністрації