Іваничівський район

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОН
 
Іваничівський район (у 1957—1962 — Нововолинський район) розташований на заході області, де межує з республікою Польща. На півночі межує з Володимир-Волинським районом, на сході - з Локачинським, на південному сході - з Горохівським районом. На півдні проходить межа з Сокальським районом Львівської області.
Сільських населених пунктів – 58 і одне селище міського типу Іваничі. Всі населені пункти району об'єднані в 23 сільські ради і 1 селищну.
Територія району 645 кв.км, що становить 3,2 % території області.
Іваничівський район було утворено в 1940 році. У 1962 році у зв'язку з укрупненням районів він був ліквідований, а в грудні 1966 року відновлений.
Іваничі - селище міського типу є центром району. Перша згадка про Іваничі в історичних документах належить до 1545 року, коли Волинська земля вже входила до складу Великого князівства Литовського. На той час воно було невеликим населеним пунктом і належало родині Іваницьких. Від перших власників – роду Іваницьких – в селі крім назви залишилась на околиці Загребля фондована ними дерев’яна церква і рукописне Євангеліє, золотий хрест з чашею та ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці. Останні на початку ХХ століття з Іванич були забрані до Володимир-Волинського хранилища старожитностей.
Перші згадки про села, які входять до складу району, припадають на ХV-XVI століття. Найдавніші історичні відомості маємо ми про містечко Порицьк, околицями якого було село Павлівка. Ця згадка належить до 1407 року. В документах XV століття вперше згадуються села Риковичі, Заболотці, Грибовиця. Інші села вперше згадуються в XVI столітті.
На території району знаходиться місто обласного підпорядкування Нововолинськ.
Населення становить 33,6 тис. чоловік - 3,3 % від населення області, в тому числі 26,8 (79,8%) сільського. 6,8 тис. чоловік проживає в районному центрі.
В районі працює 5 промислових підприємств.
Іваничівський район розташований на Волинській височині. Найвища точка поверхні району 251 м на околиці с. Грибовиця. Невелике розчленування рельєфу району обумовлено річками Західний Буг, Луга. Найбільше погорбовання рельєфу виражене на околицях сіл Гряди, Верхнів, Кропивщина, Грибовиця. В цій частині району є невеликі яри. В межах району знаходяться кам'яновугільні відклади, товщи­на шарів яких досягає до 130-140 см. Поряд з цим, на території району виявлені запаси глини поблизу с. Мишів, піски, мергель (Грибовицьке родовище),є також ознаки запасів нафти, мінеральних вод (містять йод, бром), але поки що вони не добуваються.
На території району під охороною держави знаходяться 55 пам'яток історії та культури, з них 48 - історії, 7 - археології.
 
ТУРИСТИЧНІ ОБ’ЄКТИ ІВАНИЧІВСЬКОГО РАЙОНУ
 
МУЗЕЇ
Іваничівський народний історичний музей.
Було відкрито в травні 1975 року, у лютому 1975 йому присвоєно звання „народний ”. Експозиція, що ознайомлює з історією краю від найдавніших часів до сьогодення розміщена у трьох залах. Фонди музею нараховують понад 2400 експонатів, майже половина з них – оригінали.
Музей історії в ЗОШ с. Милятин
Музей історії в ЗОШ с. Литовеж
Музей історії в ЗОШ с. Заболотні
Музей бойової слави в ЗОШ с. Павлівна
 
ІСТОРИЧНІ ПАМ´ЯТКИ
СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ НИЗКИНИЦЬКИЙ МОНАСТИР ХVІІ ст., c. Низкиничі
Пам'ятка архітектури національного значення. Будівництво Успенської церкви та монастиря в 1643 році освятив сам митрополит Петро Могила. У склепі під головним храмом обителі ось уже 353 роки мирно спочивають тлінні останки його засновника, відомого державного діяча та православного мецената, Київського воєводи Адама Кисіля. Глибоковідданий Православ'ю він збудував за своє життя п'ять монастирів і тільки Низкиницький зберігся до нашого часу. Сучасний намісник - архімандрит Вікентій (Мазур).
Святині монастиря: Шанована ікона Успіння Богородиці; Ковчег з частками мощей прп. Отців Києво-Печерських; Мощевик з частками мощей Свтт. Філарета та Інокентія Московських, прп. Максима Грека та Прп. Єфросинії Полоцької; Ікона з часткою мощей свт. Миколая Чудотворця; Ікона з часткою мощей прав. Іоанна Руського.
 
СПОРУДА МЛИНА в с. Радовичі (побудований в 1920 році)
 
ЦІЛЮЩЕ ДЖЕРЕЛО розташоване на території сільської ради села Стара Лішня. Сюди приїжджають люди не лише з Іваничівського району, але й з різних куточків Волинської області, шукаючи зцілення від різних недугів. Слава про Криничку йде з давніх-давен, і існує багато переказів про її виникнення та цілющі властивості води.
 
ЦЕРКВИ
СВЯТО-БОГОРОДИЦЬКА ЦЕРКВА в с. Бужковичі
На лівому березі невеличкої річки Свинорийки, яка впадає у Лугу, на пагорбі, розмістилось старовинне село Бужковичі. Перша згадка про нього є у Галицько-Волинському літописі за рік 1283: Про чудову природу та історію села розповідають назви урочищ: Вужівка, Загая, Задубина, Корчунки, Підзарука, Чаїнка, Василькова долина, Кошелянка, Пресик, Загуманки, Озеро, Круглик, Жолоб, Придатки, Клин, Дюдянка, Яневицька колонія, Маркоставська колонія, попова могила.
Церква Собору Богородиці була побудована стараннями прихожан 7 (20) серпня 1766 року. Архітектура церкви, як видно з плану, зробленого в 1876 році, дещо відрізнялась від сучасної. З трьох сторін, на рівні нижньої частини вікон, було піддашшя. У такому ж архітектурному стилі була побудована і дзвіниця, яка є ровесницею церкви.
З моменту заснування і по даний час церква була і є діючою. Зараз Богородицька церква є Українською Православною Церквою (УПЦ).
Коли в 50-х роках на Волині комуністи почали закривати церкви, Бужковичівську від закриття врятувало те, що вона є однією із найстаріших у нашому краї. У 1951 році її було визнано пам’ятником архітектури республіканського значення. Підтвердженням цього є меморіальна дошка на стіні церкви.
Поряд із церквою височіє дерев’яна дзвіниця, яка є ровесницею церкви. На плані за 1876 рік верхній ярус дзвіниці був відкритим. Зараз він обшитий дошками, як і два нижніх, і на кожній з чотирьох його стін є вікно , закрите дерев’яними віконницями.
 
СВЯТО-ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА в с.Грибовиця поч. XYIII ст.
У західному напрямку від районного центру Іваничі на відстані 10 км, поблизу траси Іваничі-Нововолинськ розмістилося село Грибовиця. Дата його заснування як і ім'я засновника, на жаль, невідомі історії, але перша згадка датується 15 століттям.
За переказами старожилів, на місці села був великий ліс, у якому зупинялися козаки. Можливо це і стало причиною побудови у ті давні часи церкви, яку назвали – Покровською.
Церква стала унікальною пам'яткою архітектури с. Грибовиця. Сама побудова свідчить, що кожна частина храму добудовувалась окремо. За переказами старожилів, спочатку це була капличка, яка була побудована в 1664 році. З плином часу побудовано святилище, притвор і насамкінець дзвіницю. Первісну церкву звели на межі 17-18 ст. Про це свідчать підкреслено вертикальні пропорції центрального об'єму, помітно вищого від бічних, та використання в його перекритті низького восьмерика з розвиненим заломом. Такі принципи побудови, а також співвідношення пропорцій пам'ятки характерні для ранніх волинських храмів 16-17 століть.
 
ЦЕРКВА РІЗДВА БОГОРОДИЦІ в с. Грушів (побудована в 1803 році).
 
СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в с.Жашковичі.
Село Жашковичі Іваничівського району Волинської області розташоване на південному сході від смт. Іванич на відстані 13 км. і на південному заході на відстані 15 км. від смт. Локачі. В історичних документах, село Жашковичі (Володимирського повіту, Порицької волості, Волинського князівства, Литовської держави), вперше згадується у 1451р. великим князем Левом Свидригайлом, який передає село у власність Фетині Костюшко.
За давніми переказами власниками маєтків в селі був пан Жашкевич, який заснував свій фільварок на території теперішньої ферми і перевів селян частково на панщину. Але це селянам не сподобалось і в знак протесту вони спалили маєток пана. Пан продав землю, а сам виїхав до Варшави. Село стали називати Жашковичами.
Архітектурною пам’яткою села є дерев’яна церква, яка датується, згідно документу (церковного звіту про село Жашковичі Володимирського повіту за 1796 та 1860 р.) XVI-XVII ст. Побудована була в 1773 році за сприянням поміщиків Миколи Шомплавського, Францішка Просятковського та Йосипа Прославського.
 
Село Заболотці розташоване в південно-західній частині Волинської області. Першу згадку про село знаходимо в литовському літописі. Там згадується, що в 1485 році Яків Немирович подарував село Заболотці своїй матері. Свою назву поселення отримало від того, що було оточене болотами.
За переказами старожилів початки будівництва церкви сягають 1900р. Освячення відбулося в 1906р. Храм побудований за пожертвування парафіян. Храм ніколи не закривався.
 
ЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА в с. Колона (побудована в 1779 році).
 
ВВЕДЕНСЬКА ЦЕРКВА в с. Литовеж (побудована в 1791 році).
 
Луковичі розташовані в північно-західній частині Волинської височини. Перші офіційні письмові згадки про населений пункт належать початку XVI ст. Через Луковичі протікає річка Свинорейка. Назва села походить від великої кількості луків у давнину. Є й інші версії.
Храм Всіх Святих землі Волинської був збудований громадою села Луковичі за їхні ж кошти та інші пожертви.
 
РИЗОПОЛОЖЕНСЬКА ЦЕРКВА в с. Менчичі (побудована в 1887 році)
 
СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в с. Мишів (побудована в 1885 році)
 
СВЯТО-ПАРАСКІВСЬКА ЦЕРКВА в с. Милятин
Побудована в 1779 році. Пам’ятка архітектури державного значення. Церква побудована як уніатська. Оформлення фасаду характерне для доби пізнього бароко.
 
ЦЕРКВА РІЗДВА ХРИСТОВОГО в с. Мовників (побудована в 1713 році).
 
 
СВЯТО-ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА в с. Орищі (побудована в 1920 році).
 
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА в с. Павлівка.
Пам’ятка архітектури державного значення. Мурована церква побудована в уніатському стилі в 1650 р.
 
СВЯТО-ПОКРОВСЬКА в с. Поромів (побудована в 1750-1880 році).
 
СВЯТО-ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА в с. Риковичі побудована в 1889 році, семикупольна у вигляді хреста (дерев’яна). Церква розташована при в’їзді в село. З півночі, поруч була стара набагато менша церква, і тому парафіяни села на власні пожертви побудували більшу. В церкві зберігається старовинна ікона Покрови Святої Богородиці, яку під час I світової війни брали в окопи.
 
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА в с. Стара Лішня (побудована в 1773 році).
 
СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЦЕРКВА в с. Старопорицьк.
Побудована в 1784 році. Пам’ятка архітектури державного значення, зразок дерев’яного зодчества ХVІІІ століття.
 
ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
 
Ландшафтний заказник „Заставенський”.
С. Заставне, площа 156,8 га, КСП ім. Лук’янова.
Цінний природний комплекс, що включає лісові насадження сосни звичайної з домішками вільхи чорної і берези, 1 бонітету, 4 озера, найбільше з яких Концелебне, лучно-болотяні масиви, лучні пасовища, канали. Зустрічаються занесені до Червоної книги України видра річкова, горностай, журавель сірий.
 
Загально зоологічний заказник „Павловський”.
С. Павлівна, площа 1578 га, Володимир-Волинський держлісгосп, Павлівське лісництво.
Цінний природній комплекс, в який входять два лісові урочища „Павлівська” і „Ляхів”, де переважають високобонітетні насадження дуба череватого віком 55 років, а також сосна, ялина, місцями модрина європейська, рідкісна на Волині.
Мешкають косулі, дикі кабани, куниці лісові, білки, а також лелека чорний, під орлик малий, занесені в Червону книгу України.
 
Загально зоологічний заказник „Прибужжя”.
С. Петрове-с.Мовники, площа 1181 га, асоціації пайовиків „Західний Буг”, „Прибужжя”, селянська спілка „ Морозичівська”.
До території належать заплава р. Західний Буг, в склад якої входять цінні соснові ліси з домішкою берези, вільхи. Тут мешкає деркач, який занесений до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення в світових масштабах.
 
http://ivanychi.com.ua - сайт смт. Іваничі.
http://www.ivaadm.gov.ua - сайт Іваничівської районної державної адміністрації
http://who-is-who.com.ua/bookmaket/volin/4/27/1.html - український видавничий портал (ІВАНИЧІ)