Загальна інформація

 

 
Волинь... Це – древня, з цікавою, хоч далеко непростою, історією земля, що розкинулася у басейні мальовничих південних приток Прип’яті та верхів’ях Західного Бугу.
Волинь розташована у північно-західній частині України і межує на заході з Республікою Польща (протяжність кордону – 190 км), на півночі – з Республікою Білорусь (205 км), на півдні та сході – Львівською і Рівненською областями. Область має територію площею     20,2 тис.кв.км
Кількість населення  --    1048,8  тис.чол.
Частка міського населення -- 50,2     тис.чол.    
Частка сільського населення -- 49,8 тис.чол.    
Щільність населення  --    52,1     осіб. на 1 км2

 
До складу Волинської області входить 16 адміністративних районів,     11 міст, у тому числі 4 обласного значення (Луцьк, Володимир-Волинський, Ковель, Нововолинськ),  15 ОТГ, 1053 сільські населені пункти.  Обласний центр -- місто Луцьк.

Природно – ресурсний потенціал розвитку регіону та зміцнення його конкурентоспроможності

Мінерально-сировинний потенціал Волинської області    характеризується наявністю в надрах 18 видів корисних копалин, серед яких
12 (вугілля, газ природний, торф, германій, пісок скляний, підземні прісні та мінеральні води, торф’яна грязь, сировина цементна, мідь і фосфорити) належать до корисних копалин загальнодержавного значення. Останні два види ( мідь і фосфорити ) розвідано недостатньо, їх запаси не визначені, а місце залягання до державного фонду розвитку поки що не віднесено.
Газ природний представлено одним Локачинським родовищем, балансові запаси якого становлять  7,8 млрд.куб.м., що дасть змогу протягом 20 років задовольняти потреби області в споживанні газу на 50 відсотків.
Кам’яне вугілля представлене 10 родовищами, балансові запаси якого становлять 73,7 млн.тонн.
У цілому надра області достатні для забезпечення збалансованого розвитку промисловості та сільського господарства і могли б задовольнити потреби області у мінеральній сировині. Проте, є ряд недоліків, які істотно знижують ефективність використання надр, не забезпечують їх належної охорони і спричиняють виникнення протиріч між використанням надр і охороною навколишнього природного середовища. Однією з причин цього є відсутність обласної програми розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр області.
Згідно з Концепцією поліпшення екологічного становища гірничо-видобувних регіонів України екологічне становище Волинського (Нововолинського) гірничовидобувного району Львівсько-Волинського кам’яновугільного регіону визнано “суттєво помірним”. Внаслідок інтенсивної гірничо-видобувної діяльності тут накопичено 31 млн.тонн шахтних порід, у яких, згідно з матеріалами геологічних досліджень, виявлено стійке перевищення у 2-4 рази вмісту ванадію,  нікелю, кобальту, інших елементів, які в різних сполуках відносяться до першого і другого класу небезпеки. 7,7 тис. га земної поверхні в межах підроблених територій зазнала просідання, внаслідок чого почалися процеси підтоплення і заболочування, пошкодження промислових об’єктів, розриви каналізаційних мереж тощо.
Рекультивація порушених земель майже не проводиться, у 2001 році рекультивовано всього 58 гектарів. У той же час в області обліковувалось 6,1тис.га порушених земель. Якість рекультивації дуже низька, що не дозволяє корисно використовувати ці землі в народному господарстві.
Для оцінки сучасного стану природно-ресурсного потенціалу Волині, визначення його ефективного розвитку до уваги взято найбільш важливі ресурси: земельні, лісові, водні, природно-рекреаційні, мінеральні.
Економічна оцінка кожного виду, який виступає як окрема складова частина інтегрального природно-ресурсного потенціалу території, дається на основі визначення загальних цінностей за напрямками використання.
Загальний земельний фонд області становить 2014,4 тис.га, який характеризується досить позитивною структурою розподілу земельних угідь.  Так,  станом на 01.01.04 серед сільськогосподарських угідь  нараховується: ріллі -     673,5 тис. га, що становить 33,4 відсотка (оптимальний рівень - 40 відсотків), багаторічних насаджень - 11,4 тис. га, сіножатей  -   157,4 тис. га, пасовищ - 212,8 тис. га. Лісистість території області становить 34,8 відсотка (оптимальний рівень – 20-22 відсотки).
Відповідно до трьох зон (Поліської, Перехідної та Лісостепової) основними типами грунтів області є дерново-підзолисті, дернові карбонатні, сірі та темно-сірі опідзолені. Крім цього, в області виділено 6 природних сільськогосподарських районів, для яких проведено бонітування грунтів на основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на врожай сільськогосподарських культур і становлять для сільськогосподарських угідь у цілому по області 27 балів, для ріллі - 28, для багаторічних насаджень - 29, сіножатей - 25, пасовищ - 23 бали (за                100-бальною шкалою по відношенню до еталонного грунту).
Відповідно до економічної оцінки земель грунти області мають загальну оцінку орних земель з виробництва валової продукції 48 балів, з вирощування зернових культур (з урожайності) - 43, цукрових буряків - 41, льону - 55 і картоплі - 78 балів.
Одним з основних показників родючості ґрунтів є вміст гумусу. Розрахунки балансу гумусу в грунтах області свідчать, що протягом останніх років у результаті різкого зменшення внесення органічних і мінеральних добрив вміст гумусу почав знижуватись і створився його від’ємний баланс. Якщо у середньому за 1986-1996 роки баланс гумусу був позитивний і становив плюс 2,4 ц. на гектар, то вже у 1996 році - мінус 0,4 центнера. А нині цей показник ще більше погіршився.
З метою підтримки родючості ґрунтів необхідно відновити:
-    добування і застосування торфу на добрива;
-    розробку місцевих родовищ вапняків і вапнування щороку не менше  55 тисяч гектарів кислих ґрунтів;
-    добування і використання щороку 10-12 тисяч тонн місцевих фосфоритів.
Озерні відклади – сапропелі, запаси яких на Волині оцінюються понад 61 млн.тонн, є значним резервом органічних добрив. Найбільші запаси сапропелів зосереджені в Ратнівському  (14,7 млн.тонн),  Шацькому (9,9 млн.тонн), Старовижівському ( 9,1 млн.тонн ) районах. Назріла необхідність розробити довгострокову Програму використання сапропелів як органо-мінеральних добрив.
Зважаючи на зміни у формах власності та землекористуванні меліорованих земель, яких в області майже третина від наявних сільгоспугідь, труднощі минулих років з підтриманням меліоративної мережі й споруд у робочому стані, меліоративні землі потребують  детального  аналізу  і  розробки  практичних заходів,  визначення обсягів та вартості робіт, можливих джерел фінансування, відпрацювання відповідних договірних взаємовідносин з метою попередження їх деградації та  ефективнішого використання.
Наступним структуроутворюючим елементом природно-ресурсного потенціалЗагальна площа лісових та інших лісовкритих площ на території Волинської області становить 702,5 тис. гектарів.  За даними останнього державного лісового кадастру хвойні ліси становлять 58 відсотків, твердолистяні – 12 і м’яколистяні – 30 відсотків усіх лісів області. За групами віку молодняки займають 40 відсотків, середньовікові насадження – 43, пристигаючі -13, стиглі та перестійні - 4 відсотки. Середній вік лісонасаджень 42 роки. Загальний запас деревостанів становить 100,6 млн. куб.м, середній запас деревини на 1 га – 162 куб.метри. Щорічний  приріст деревини з одного гектара лісової площі становить  3,9 куб.м, щорічний приріст у цілому - 1,5 тис. куб.метрів.
У динаміці вікової структури лісонасаджень спостерігається значне збільшення частки середньовікових, пристигаючих і стиглих насаджень, що призводить до збільшення обсягів використання лісосічного фонду.
Упровадження безвідходних технологій з використанням деревини - один з пріоритетних напрямків використання лісових ресурсів.
На території регіону протікає 130 річок. У її північно-західній частині пролягає Головний Європейський вододіл, який розділяє басейни Чорного і Балтійського морів, зокрема басейни Дніпра і Західного Бугу.  У результаті широкомасштабних осушувальних робіт значна частина річок, або їх ділянок втратили свій первісний вигляд і постають тепер у  вигляді каналів (верхів’я Прип’яті, Турії, Стоходу).

На Волині є 220 озер загальною площею 13 тис.гектарів, більшість з яких карстового  походження, зокрема групи Шацьких, Згоранських озер. Загальний об’єм водної маси всіх озер становить 867 млн.куб.метрів.
За адміністративними районами озера розміщуються досить нерівномірно, більшість з них розташована у поліській частині області.   
Екологія водойм не повною мірою задовольняє ведення рибальства та рибництва і потребує комплексу заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для природного відтворення рибних ресурсів.
На території області знаходяться три території водно-болотяних угідь міжнародного значення: Шацькі озера площею 32,8 тис. га, заплава р.Прип’ять площею 12,0 тис. га, заплава р.Стохід площею 10,0 тис. гектарів.
Курорти у Волинській області відсутні, але є своєрідна мережа рекреаційних зон. Загальна площа земель рекреаційного призначення становить 26 тис. га, або 1,2 відсотка від загальної території області. Важливо, що природні ресурси області не зазнали екологічного впливу, зберегли свою рекреаційну здатність і є привабливими для інвестування.
Найбільшим рекреаційним потенціалом володіють Шацький, Ратнівський, Ківерцівський райони, середнім - Ковельський, Луцький, Любомльський, Старовижівський та Турійський райони.
Найбільш перспективним для розвитку санаторно-курортного лікування є Ківерцівський, Ковельський та Шацький райони, для туристично-екскурсійного профілю - Володимир-Волинський, Горохівський, Луцький та Шацький райЯк свідчать результати досліджень, природно-рекреаційний потенціал Шацького району задіяний лише на 10-15 відсотків, що говорить про значні можливості подальшого рекреаційного освоєння. До того ж він має ряд специфічних характеристик, значення яких буде зростати в перспективі, а саме:
-    унікальний озерний комплекс з чистою і прозорою водою, чудовими піщаними пляжами, естетичною різноманітністю ландшафтів, незначними наслідками господарської діяльності;
-    м’який лікувальний мікроклімат;
-    незначна густота населення;
-    наявність у лісах грибних та ягідних місць;
-    можливість нетрадиційного відпочинку в спокійному природному середовищі з благотворним соціальним оточенням, що забезпечує максимальну акумуляцію рекреантом всіх позитивів цих факторів;
-    автономність зон відпочинку, відсутність транзитних потоків транспорту поряд з основними транспортними артеріями і наближеністю держав Центральної Європи;
-    досить розвинута інфраструктура та матеріально-технічна база рекреації не вимагають великих капітальних витрат на реконструкцію і розвиток для наближення їх до світових стандартів.
Ефективне використання переваг природного комплексу Шацького національного природного парку можливе лише при забезпеченні виконання різнопланових завдань: з організації колективного та індивідуального відпочинку, поліпшення екологічної ситуації, господарського освоєння, розвитку виробничої та соціальної інфраструктури.
Так, розвиток індустрії колективного відпочинку, орієнтований на задоволення потреб рекреантів низького та середнього рівня забезпеченості, передбачає:
-    створення нових і модернізацію існуючих санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз із цілорічним режимом роботи;
-    розвиток мережі туристичних маршрутів: пішохідних, водних, кінних;
-    розвиток мережі супутніх послуг для рекреантів.
Організація індивідуального відпочинку, що забезпечує задоволення потреб заможних рекреантів, повинна відповідати найвищим світовим стандартам. Для цього необхідно:
-    здійснити будівництво спеціальних селищ, котеджів, які можуть здаватися в оренду або продаватися;
-    побудувати будинки відпочинку для надання в оренду юридичним особам;
-    організувати центральну службу забезпечення індивідуального відпочинку.

   Надра і території видобування корисних копалин

Мінерально-сировинна база області має значний потенціал, спроможний забезпечити дальший розвиток  промисловості в ринкових умовах.
Паливно-енергетичний комплекс Волинської області включає підприємства добувної промисловості, що спеціалізуються на видобутку і переробці твердого мінерального палива (кам’яне вугілля, торф), природного газу (Локачинська дільниця газопромислового управління “Львівгаз-видобування”) та підприємства, що здійснюють постачання і розподіл природного газу та електроенергії.
Крім того, підприємствами державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” і міжгосподарськими лісопідприємствами агропромислового комплексу виробляється основний обсяг паливних дров.
Вугільна галузь є важливою складовою господарського комплексу області. Заснована ще у 50-ті роки, вона пройшла всі етапи розвитку. Волинські шахти розраховані на 30 років експлуатації а тому протягом 1998-2001 років через закінчення балансових запасів вугілля було закрито шість з них (шахти №№ 2,3,4,6,7,8).
Нині в області функціонують 4 вугледобувні шахти                                   ДП “Волиньвугілля”, які щорічно видобувають понад 400 тис. тонн вугілля.                        У  2001 році було видобуто  418,2 тис. тонн вугілля, у 2002 році – 435,3 тис. тонн, у 2003 році – 428 тис. тонн вугілля.
Технічне і фінансове становище вугледобувних підприємств області  надзвичайно складне (знос основних фондів у цілому по ДП “Волиньвугілля” перевищує 55 відсотків), а недостатнє фінансування галузі не забезпечує введення в дію нових лав і не дозволяє істотно збільшити обсяги вуглевидобутку.
У шахтарському регіоні область поступово вирішує складні екологічні проблеми, пов’язані з рекультивацією земель та ліквідацією підтоплення населених пунктів, яке виникло у зв’язку із закриттям шахт.    
Найбільшим підприємством в області, що здійснює розробку торф’яників, є державне підприємство “Волиньторф”. Підприємство  заготовляє торф для потреб сільського господарства і щороку випускає 50-60 тис. тонн торфобрикетів.
Значна частина обладнання підприємств торф’яної галузі області морально і фізично застаріла і потребує проведення технічного переоснащення виробництва.

  Господарський комплекс Волинської області

У загальній структурі господарського комплексу області найбільшу питому вагу займають промисловість і сільське господарство.
Промисловість є однією з провідних галузей економіки області, нею створюється майже п’ята частина валової доданої вартості.
Промисловість представлена 147 великими підприємствами майже усіх провідних галузей. У структурі промислового виробництва переважають харчова промисловість, машинобудування, виробництво  та   розподілення електроенергії, газу і  тепла
На підприємствах області виробляються прилади контролю, підшипники, водолічильники, машини для тваринництва і кормовиробництва, вироби із пластмас, тканини, руберойд, цегла будівельна, меблі, кондитерські, макаронні, ковбасні та горілчані вироби, консерви тощо.

Область має великі можливості для розвитку аграрного виробництва, перетворення його на високоефективний сектор економіки, здатний забезпечити основні потреби регіону в продовольстві. Сільське господарство може стати одним з провідних джерел зростання економіки області. За експертними розрахунками, зростання валового регіонального продукту, обумовлене зростанням сільськогосподарського виробництва, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності, ніж зростання ВВП, отримане за рахунок інших галузей.
Земельний фонд області станом на 1 січня 2010 року становить 2014,4 тис га. З них 1050,8 тис га (52 %) займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння земель. Станом на 1 січня 2011 року серед сільськогосподарських угідь нараховується: ріллі - 674,3 тис. га, що становить 33 відсотки, багаторічних насаджень - 11,5 тис. га, сіножатей - 160,1 тис. га, пасовищ - 204,4 тис. га.
У структурі земельного фонду області землі сільськогосподарських підприємств становлять 10 відсотків (206,3 тис га) території, землі громадян у власності і користуванні – 33 відсотки (655,9 тис га), землі лісогосподарських та водогосподарських підприємств – 24 відсотки (478,6 тис га), землі інших землекористувачів – 33 відсотки. Загальна площа земель запасу (не наданих у власність та постійне користування) становить 611,1 тис га.
Площа осушених земель становить 416,6 тис га, з них із закритим дренажем – 236,6 тис га та 157,2 тис га – з двобічним регулюванням.
У процесі реформування земельних відносин землі державної власності станом на 1 січня 2010 року складають 1284,2 тис га (63,8 %), а  землі приватної власності – 730,2 тис га (36,2 %).
За роки незалежності України на селі здійснено глибокі структурні реформи. В області створено 431 агроформування ринкового типу на засадах приватної власності на землю, у т.ч. 117 товариств з обмеженою відповідальністю, 77 приватних та приватно-орендних підприємств, 8 сільсько-господарських акціонерних товариств, 190 сільськогосподарських кооперати-вів, 39 інших суб’єктів господарювання. Функціонує 776 фермерських господарств. Крім цього, широкого поширення в області набуло явище господарювання на земельних паях, отриманих власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) у розмірі земельних паїв. Таких господарств в області функціонує біля 85,9 тисяч.
На сьогодні функціонує 219 агроформувань, з них 75 – сільсько-господарських виробничих кооперативів, 84 господарських товариства, 58 - приватних підприємств та 2 - інші агроформування. У стадії ліквідації (за власними рішеннями) знаходиться - 120 агроформувань, визнані банкрутами - 15 та не ведуть господарської діяльності - 47 агроформувань.
Крім того, виробництвом сільськогосподарської продукції займаються 719 фермерських господарств та 160,6 тисяч особистих селянських господарств.
В області функціонує 15 сільськогосподарських обслуговуючих коопе-ративів. За видами діяльності це багатофункціональні кооперативи, які надають послуги з обробітку землі, заготівлі молока, роботи млина, пилорами тощо.
Свідоцтва про право власності на майновий пай отримали 220,4 тис. селян. Власниками сертифікатів на земельну частку (пай) стали 234,9 тис. осіб. Завершуються роботи з видачі державних актів натомість сертифікатів на право на земельну частку (пай). Оформлено 203,6 тисяч державних актів на право власності, ще 17 тисяч державних актів знаходяться в стадії розробки.
Галузь тваринництва дає вагомий внесок у валове виробництво сільськогосподарської продукції регіону, забезпечує населення продуктами харчування тваринного походження в обсягах на рівні фізіологічно обґрунтованих норм споживання та формує експортний потенціал області. За останні 5 років приріст виробництва у тваринництві відбувався за рахунок нарощування об’ємів виробництва м’яса птиці та свинини.
Свинарство як галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує населення цінними продуктами харчування і наразі залишається однією з найбільш перспективних в аграрному бізнесі.
М’ясне скотарство в області представлене волинською м’ясною та абердин-ангуською породами ВРХ. Племінне поголів’я по волинській м’ясній породі сконцентровано в 14 племінних заводах та 7 племрепродукторах, по абердин-ангуській породі – в 3 племзаводах та 2 племрепродукторах, по породі шароле – в 1 племрепродукторі.
Основні обсяги виробництва молока (понад 80 %) зосереджені в особистих селянських господарствах. На сьогодні в агроформуваннях усіх форм власності утримується 27,2 тис. гол. корів та 93,5 тис. гол. – в особистих селянських господарствах. Враховуючи сприятливі економічні умови на ринку молока, низка економічно активних сільськогосподарських підприємств, вкладаючи власні та кредитні ресурси, здійснили реконструкцію та модернізацію молочнотоварних ферм. На сьогодні в області діє 7 сучасних доїльних залів, у низці господарств використовують доїльне обладнання з молокопроводами, що дозволяє виробляти високоякісну сировину високої якості.
У галузі рослинництва нарощування виробництва продукції відбувається за рахунок впровадження нових технологій, застосування високоврожайних сортів та гібридів сільськогосподарських культур, а також введення у виробництво раніше облогуючої ріллі.
У 2011 році площі посівів збільшилися порівняно з 2010 роком на        20,4 тис.га, що становить 4,3 відсотка до посівної площі. Відбулося розширення посівів кукурудзи у 1,8 разу, що забезпечило додаткове отримання зерна у обсязі понад 150 тис.тонн. Упроваджуються у виробництво практично нові культури – енергетична верба, соя, соняшник, продукція яких затребувана сучасним ринком.