Сергій Сівак: "Для України входження в об’єднання, членами якого є країни НАТО, послужило би захисною парасолькою від експансії "русского міра"

Події, що відбуваються сьогодні в наших сусідів – білорусів, спонукають повернутися до теми, яку ми із побратимами з ВО «Свобода» в Волинській обласній раді вже неодноразово підіймали, але яка, на жаль, сьогодні ще не набула належного звучання. Балто-Чорноморський союз, Міжмор’є, Intermarium, Балто-Чорноморська співдружність тощо. У якийсь конкретний період часу ця проблематика доволі активно обговорюються у ЗМІ, а потім, не знаходячи перевтілення у конкретні документальні напрацювання та міждержавні угоди, поступово затихає і зводиться нанівець. А між тим, обриси будівлі «Балто-Чорноморського Союзу», задумані нашим земляком Адамом Чорторийським, були формально зреалізовані ще у далекому 1919 році в Ризі, коли Литва, Латвія, Естонія, Польща, Фінляндія та представники Української Народної Республіки підписали договір про об’єднання. Програму створення «БЧС», що включала в себе оборонний союз, інтеграцію економічних систем, спільну банківську і монетарну політику, спільну зовнішню політику, забезпечення вільного доступу до Балтійського і Чорного морів, розробив тодішній голова МЗС Литви – Зігфрід Мейєровіц. І найголовніше, на мій погляд, що таке мегаутворення мало реальні шанси протистояти двом надпотужним сусіднім державам – імперіалістичній Німеччині та совєцькій Росії. На жаль, на той момент таким перспективним планам не судилося збутись. Польські можновладці, відкинувши ідею конфедеративного устрою всередині міждержавного об’єднання, почали полонізувати наявні території, отримавши в результаті польсько-литовський конфлікт та польсько-українську війну. Крім того, провівши сепаратні перемовини з більшовицькою Росією, Польща 12 жовтня 1919 року уклали перемир’я, поділивши з нею територію України. Яким би шляхом у випадку створення «БЧС» пішов розвиток історії людства після Першої Світової війни, тепер можна тільки здогадуватись. Хоча і «прометеїст» Юзеф Пілсудський, і Михайло Грушевський, ідеологи українського націоналізму Дмитро Донцов, Юрій Липа бачили в «БЧС» геополітичне майбутнє для обох держав. Колись Наполеон зауважив , що «географія – це доля». Долі українців та поляків пов’язані між собою. За словами маршала Пілсудського, «якщо свободу втратять українці, то в середньостроковій перспективі впаде і польська держава». На сьогодні перспектива для співпраці не тільки зберігається, а навпаки – вона актуальна, як ніколи. По-перше, у випадку створення об’єднання для країн-учасників відкривається внутрішній ринок для товарів і послуг обсягом близько 800 мільярдів доларів. І населенням близько 100 мільйонів осіб. По-друге, «Міжмор’є» у старіючій безініціативній Європі цілком може виступити новим регіональним лідером. По-третє, для України, що перебуває у військовому протистоянні з путінською Росією, входження в об’єднання, членами якого є країни НАТО, послужило би певною захисною парасолькою від подальшої експансії на її територію «русского міра». Свого часу Державний секретар Сполучених Штатів Америки – Збігнев Бжезінський сказав: «Україна – ключ для домінування у цьому регіоні. Росія, володіючи Україною, автоматично стає надпотужною державою». Нещодавно, 28 липня цього року, в Любліні, який у 1569 році став місцем укладання «Люблінської унії», тобто створення однієї з найбільших держав тогочасної Європи – Речі Посполитої, міністри закордонних справ України, Польщі та Литви підписали спільну декларацію про т.з. «Люблінський трикутник». Документ, який передбачає політичне, економічне, соціальне, туристичне співробітництво між країнами. «Це ще один крок України в Європу», – сказав на фінальній прес-конференції Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який, до речі, на наступну зустріч представників «Люблінського трикутника» запросив і свого білоруського колегу Володимира Макея. Поза всяким сумнівом, імовірне входження цієї країни до складу «Люблінського трикутника» серйозно би підірвало позиції Росії в цьому регіоні. Наостанок зауважу, що ВО «Свобода» як далекоглядна політична сила, ще при формуванні нашого програмового документу – «Програми захисту українців» – передбачила в ній конкретний пункт до виконання: 8.14. Визначити побудову Балто-Чорноморського союзу в якості стратегічної мети зовнішньої політики України. Залучати до військово-політичного та економічного блоку Балто-Чорноморської осі держави Центрально-Східної Європи, Балтії, Скандинавії, Кавказу, Балкан, а також басейнів Чорного та Каспійського морів. Ініціювати взаємовигідні угоди з державами цього регіону. Є «Свобода» – буде Україна!

Додати новий коментар

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.
2 + 3 =
Розв'яжіть цю просту задачку і введіть відповідь. Наприклад, для 1+3 введіть 4.

Діяльність ради