Олександр Пирожик: "Профтехосвіту – не знищувати, а переводити на "німецькі рейки"

Вирішив із користю потратити частину своєї відпустки і прийняв запрошення Волинської торгово-промислової палати відвідати Німеччину, ознайомитися з функціонуванням «зеленої», або ж, як називають її німці, циркулярної економіки (економіки замкнутого циклу).

 

Як з‘ясувалось у розмові з президентом ТПП у місті Фрайбурзі Андеасом Кемпффом, у німців є чому повчитися не лише у сфері «зеленої економіки». Доволі цікавим і корисним є їхній досвід функціонування професійно-технічної освіти, яка в Німеччині діє за принципом дуальної підготовки робітничих кадрів. І ця підготовка – одна з головних та ключових принципів діяльності ТПП по всій Німеччині.

 

У наш час, коли систему ПТУ в Україні хочуть «скинути» на місцеві ради, не даючи під це необхідного фінансування, цей досвід особливо актуальний. Дуальність підготовки робітничих кадрів передбачає, крім навчання у вищих навчальних закладах, іще й першочергове навчання безпосередньо на виробництві, тобто на фабриках, заводах та інших підприємствах.

 

Згідно з німецькими законами, кожне підприємство ЗОБОВ'ЯЗАНЕ проводити такі навчання учнів. Триває воно, як правило, три роки, і перший рік навчання – це навчання у виробничих майстернях, тобто безпосередньо біля станка.

 

Контролює цей процес ТПП, яка й затверджує перелік необхідних спеціальностей, а потім приймає в учнів екзамени. У штаті ТПП, яку ми відвідали, – близько 2,5 тисячі екзаменаторів, загалом же їх у Німеччині – близько 300 тисяч.

 

Така державна політика призвела до того, що підприємства самі зацікавлені здійснювати підготовку учнів за потрібними їм спеціальностями. Учні ж самі вибирають цікаве їм підприємство і охоче йдуть вчитися, бо це – престижно перед здобуттям вищої освіти.

 

До того ж, учень має додатковий матеріальний стимул: на підприємствах йому ще й платять за те, що вчиться і виконує певні виробничі завдання. Не стільки, звісно ж, як працюючим, але в міру зростання фаховості учня йому щороку платять більше. А головне – він справді вчиться у старших і досвідченіших майстрів.

У результаті такої політики держава має ті робітничі кадри, яких потребує ринок, а серед молоді – чи не найнижчий рівень безробіття в світі - саме в Німеччині. Адже, згідно з угодою, яка укладається між учнем (його батьками) та підприємством, останнє зобов'язане забезпечити молодого робітника першим робочим місцем.

 

Чи застосований такий досвід у нас? Думаю, у відповідних міністерствах мали би над цим замислитись, а не огульно скидати на місця профтехосвіту, як якийсь непотрібний баласт. Загнану олігархами в глухий кут економіку ми так не піднімемо, конкурентоздатною її не зробимо, а тільки знищимо до решти. Спробувати перевести профтехосвіту на «німецькі рейки» – куди ліпший варіант, аніж просто її знищити.

 

Спробувати передати ці функції на наші ТПП? Тоді дайте їм необхідну законодавчу і фінансову базу, щоби мали чим стимулювати профекзаменаторів! Адже, на думку Андреаса Кемпффа, при переході на таку систему для нас це буде чи не найбільшою проблемою: де знайти стільки фахових екзаменаторів?!!

 

Потреба для такого регіону, як Волинь, – тих же самих 2-2,5 тисячі. Але якщо цього не робити вже, то скоро втратимо й тих вузькофахових фахівців у робітничих галузях, яких, дякувати Богу, ще поки маємо...

Додати новий коментар

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.

Діяльність ради