Анатолій Вітів: "Не існує прикладів успішних країн, у яких при владі перебувають люди з колоніальним рабським мисленням"

Особливістю українських політиків є те, що перед виборами серед них різко зростає кількість фальшивих патріотів. Кандидати у президенти б’ють себе у груди, виголошують гучні промови про те як щиро їм болить серце за долю України. Аби ввести в оману простодушних виборців кожен другий стає ледь не справжнім націоналістом. А влада, яка чотири роки тільки те й робила, що переслідувала справжніх патріотів та бездарно здавала українські національні інтереси, з якогось дива називає себе проукраїнською. Пройшло вже майже два роки відтоді як Польща ухвалила відверто ворожу антиукраїнську резолюцію, в якій звинуватила українців у геноциді. Де гідна адекватна відповідь українського президента і парламенту? 1 серпня минає півроку з часу прийняття сеймом скандального антибандерівського закону, який передбачає кримінальну відповідальність за національно-визвольну боротьбу українців у середині минулого століття. Крім пустих вимучених слів про стурбованість жодної реакції з боку правлячої коаліції, уряду Гройсмана, президента Порошенка. То чиїми патріотами є наші державні мужі і керманичі? Чи може їм абсолютно не болить за те, що колишній окупант України, який разом з Москвою ділив українські землі, тепер ще й звинувачує українців у геноциді? Заперечує наше право на національно-визвольну боротьбу та вказує якою має бути наша історія. Називає етнічні українські землі Малопольщею і «східними кресами»… Чому «національна і патріотична влада» не може дати зрозуміти Польщі хибність її недружніх кроків? Немає бажання чи відсутня елементарна національна гідність і самоповага? Можна хоча б законодавчо визнати факт окупації України Річчю Посполитою та закріпити за Армією Крайовою статус загарбника. А якщо ні, то домогтися скасування скандальних пунктів закону, які ставлять під сумнів право українців на власну державу. Але Міністерство закордонних справ Клімкіна не зробило нічого. Маленький Ізраїль нещодавно показав приклад як треба відстоювати національні інтереси. Він змусив Польщу скасувати статті закону, які, на думку євреїв, є неприйнятними. Виходить, що Ізраїль, який знаходиться за тисячу кілометрів від Польші, значно більше переймається тим, щоб ніхто у світі не дозволяв собі паплюжити пам’ять своїх предків. У будь-якій частині земної кулі. А все тому, що ним керує справжня національна еліта. А що значить ця історична пам’ять для наших можновладців, які наділи на себе вишиванки після 2014 року? Вона для них – пустий звук. Значно зрозуміліше, рідніше і ближче – визискувати український народ, піднімати ціни, тарифи, перетворити українську націю на націю заробітчан. А те, що на українців вішають ярлики та принижують, – це пусте. Ось і маємо ми те, що маємо: бідну країну і псевдопатріотів у владі. У липні вже традиційно з польського боку порушується питання подій 1943 року на Волині. Польська сторона, натхнення бездарною і боягузливою позицією українського МЗС, пробує знову перекласти на українців провину за військовий конфлікт часів Другої світової. Назвати ці події геноцидом та шантажувати Україну новими претензіями. Польська влада чудово бачить, що Україною керують денаціоналізовані особи, які не здатні дати достойну відповідь на спробу ревізії історії. І користається цим. 8 липня під час візиту на Волинь польський президент Дуда видав нову порцію абсурдних звинувачень у бік українців. Закриваючи очі на історичну правду про багатолітню окупацію і польську колонізацію України, Польща хоче сформувати в українців комплекс провини. Провини за те, що вони посміли боротися за власну державу. Провини за те, що боролися за цю державу на своїй землі. Провини за те, що українці вважають Волинь своєю землею, а не «східними кресами» Польщі. Звісно, такі як Дуда дуже хотіли б аби усі народи, які свого часу загарбали поляки, навіть і думати не сміли про незалежність і свободу, а покірно працювали на польського пана та асимілювалися. Тому український визвольний рух намагаються подати як етнічну чистку поляків. Про злочини Армії Крайової, які розпочалися ще у 1942 році проти українців Холмщини не згадують. І взагалі не дають пояснення, що робили польські збройні загони в Україні. Боролися за польську незалежність чи турбувалися про окупацію чужих земель? Якби українська сторона чітко дала зрозуміти, що не дозволить на власній території спекулювати питаннями історії і висувати неадекватні звинувачення, цього б не сталося. Але наша влада зайняла позицію страуса, яку не обходять питання історичної справедливості, чим і скористалися поляки. Сьогодні з усіх політичних сил лише українські націоналісти відверто заявили про недопустимість будь-яких антиукраїнських висловлювань чи дій польської делегації на Волині. «Свобода» чітко вказала полякам, що заходи із вшанування пам’яті за загиблими у війні не мають стати майданчиком для нової хвилі звинувачень проти українців, які боролися за свою незалежність проти різноманітних окупантів на українській етнічній території. Наша позиція є незмінною і ми завжди стоятимемо на сторожі українських інтересів. Ми не мовчали, коли приймалася польська резолюція по геноциду, ухвалювався антиукраїнський закон про кримінальне переслідування борців за волю України у середині 20-го століття. Але такою мала б бути консолідована позиція усіх політичних сил у здоровій нормальній державі… Вже дуже скоро українські політики затято поринуть у вир передвиборчої кампанії. Будуть доводити простодушним українцям, хто їх найбільше любить. Зауважу, що жоден з потенційних кандидатів у президенти, ні Тимошенко, ні Гриценко, ні Садовий, крім націоналістів, навіть не звернув уваги на нагнітання антиукраїнських настроїв у Польщі. Як нібито для них цієї проблеми не існує. Але таке мовчання не завадить численним борцям за крісло президента розказувати про українські національні інтереси і вдавати з себе героїв. От тільки їх патріотизм не має нічого спільного з реальним. Він фальшивий, награний, кон’юнктурний та завершується як тільки справа доходить до дій. Мене тривожить, що популісти знову можуть обдурити українців на виборах. Без національної політичної еліти ми не зможемо побудувати міцну сучасну державу. Стати самодостатніми, економічно могутніми та змусити поважати себе у світі. На Землі не існує прикладів успішних країн, в яких при владі перебувають люди з колоніальним рабським мисленням. Та ще й уражені вірусом корупції. Чим швидше українське суспільство усвідомить такі прості очевидні істини, тим скоріше українці отримають гідне життя і державу. здатну захистити їх інтереси.

Анатолій Вітів, голова Волинської «Свободи», депутат Волинської облради

 

$node->name)), 'blogs/' . $node->uid);?>
// //

Додати новий коментар

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.
4 + 4 =
Розв'яжіть цю просту задачку і введіть відповідь. Наприклад, для 1+3 введіть 4.

Діяльність ради